(1) Об’єкт [object] vs (2) Суб’єкт [subject]

 1. Об’єкт (object / объект / обєкт)

Утворено з префікса ‘ob-‘ — «до-; перед-» і основи дієслова ‘jacio‘ / ‘jacere‘ — «кидаю,метаю / кидати,метати» (“to throw, to put before/against”).

Латинське слово ‘objectum‘ (калька з грецького πρόβλημα [pro-blema]) — «питання, справа, завдання, проблема», пов’язаного з грецьким дієсловом “προ-βάλλω” — «кидаю вперед».

об’єкт / object

1) що кинуто вперед, що виступає вперед;
2) питання як перешкода/перепона/складність; те, що ставиться як бар’єр, екран;
3) захист від чогось; те, що висувається як виправдання або екран;
4) те, що пропонується як завдання, справа, діло; проблема;
5) річ (object);
6) [Логіка Арістотеля] питання про те, чи це твердження «так» чи «ні»; проблема.

~~~

 2. Суб’єкт (subject / субъект / субєкт)

Утворено з префікса ‘sub-‘ «під-» і основи дієслова ‘jacio‘ / ‘jacere‘ — «кидаю,метаю / кидати,метати»  (“underlying thing”).
Латинське слово ‘subjectum‘ (калька з грецького слова ὐποϰείμενον [hupo-keímenon]) — «підмет; суб’єкт», буквально — «що лежить, знаходиться внизу, основа, фундамент, головне».

підмет / суб’єкт / subject

1) актор; той, хто діє.
2) розміщення/розташування/лежання знизу, як основа;
3) [граматика] слово (зазвичай — іменник), про яке робиться висловлювання; те, що діє;
4) те, що впливає на щось чи те, що відчуває щось;
5) основна тема роботи/обговорення/вивчення/тощо; предмет, річ.
6) окрема область дослідження; дисципліна, предмет.
7) [логіка] те, про що щось зазначено; тема, предмет.
8) [філософія] істота, яка має суб’єктивні переживання / суб’єктивну свідомість / взаємодію (стосунки) з оточенням чи з іншою сутністю.
9) [музика] основна тема {твору}.

Українською мовою ‘subject‘ (sub + ject) = ‘суб’єкт‘ – це “підмет” (“під-” + “мет”); “під-” – це «вниз», а “мет” – це “те, що кидають, метають”;
тобто “те, що кинуте вниз, в основу, у фундамент”, як головне та на чому все тримається.

~~~

(a) Спостерігач, (b) Процес спостереження, (c) Спостережуване

a). Спостерігач — суб’єкт [‘Ріші‘].

b). Процес спостереження — взаємодії (взаємини) суб’єкта з об’єктами [‘Девата‘].

c). Спостережуване — об’єкти [‘Чхандас‘].

Суб’єкт і об’єкти

Свідомість людини та її здатність до абстрактного мислення виділяє її з тваринного світу.
Основа цього – це позначення досліджуваних категорій як “суб’єкт” та “об’єкт” і розрізняння їх.

Але навіть люди з вищою освітою не розуміють поняття “суб’єкт” і поняття “об’єкт“.
Ці поняття потребують суттєвого розуміння та розрізняння, що допомагає людині розуміти події та факти, дозволяє робити правильні висновки.

1. Суб’єкт – це той, хто пізнає/спостерігає/діє (індивід або група осіб).

Суб’єкт – це той, хто взаємодіє з об’єктом.

Зокрема, в правовому значенні суб’єкт – це особа, яка володіє певними правами й обов’язками.
У філософському розумінні суб’єкт – це людина, яка пізнає світ, спостерігає, змінює реальність.
Головне у суб’єкті – це його усвідомленість і цілеспрямованість (розуміння) дій, характерні для людей, які мають розвинену свідомість.

2. Об’єкт – це те, на що спрямована дія (взаємодія) суб’єкта.

Взаємодія/взаємини можуть бути як матеріальними (з особою, річчю, явищем), так і умоглядним (політичний суб’єкт, філософські науки, абстрактні поняття).
Об’єкт завжди знаходиться в зовнішній реальності — в проявленому об’єктному світі. Він може бути виражений різними категоріями, які позначають його ознаки.

Розрізняння та протиставлення об’єкта та суб’єкта – це процес пізнання світу.

Три ознаки суб’єкту:

1) Спрямованість дії суб’єкта.

Суб’єкт – це той, хто цілеспрямовано та активно пізнає дійсність (три реальності існування), отримає знання, створює нові змісти, творить.
Дії суб’єкта (процеси) спрямовані від нього як “Джерела” (суб’єкто-центризм).
А об’єкти, навпаки, приймають взаємодії, зміни чи зберігання своїх форм, хоча взаємодія завжди спрямована у напрямку до об’єкта.

2) Здатність суб’єкта до пізнавання/спостереження/взаємодії/дії як його прояв.

Суб’єкт приймає самостійні рішення у подіях і ситуаціях (а об’єкт, навпаки, має підпорядковуватись).
Таким чином, суб’єкт проявляється своєю активною взаємодією, виокремлюючи себе від оточення — зовнішній реальності (а об’єкт проявляється прийняттям суб’єкту).

3) Одухотвореність (свідомість / духовність) суб’єкта.

Суб’єкт має свідомість, а також розум і волю, як вияви свідомості, характерні для індивіда (людини / особи) або колективного суб’єкта (громада, компанія, організація, суспільство).
Об’єкт, як правило, є несвідомим («неживим») або менш свідомим відносно суб’єкта.

‘

/// АнтінКузнецов, магістер технічних наук

‘

‘

‘

Shortlink for this post:
https://uk-ua.vedavrat.org/?p=12687