Чотири цілі життя (puruṣārtha) – порівняння ведичної, античної й слов’янської традицій.

Кама – задоволення/радість.
Артха – успіх / досягнення,
Дхарма – обов’язок/призначення,
Мокша – визволення/свобода/покій.

Ціль життя (на певний інтервал життя) у ведичній традиції називається Пурушартха (Purushartha [पुरुषार्थ]).

Це слово складається з ‘пуруша’ («людина», «істота») та ‘артха’ («ціль», «мета», «значення»), що буквально означає “ціль людини” або “людська ціль”.

puruṣārthāḥ [पुरुषार्थाः] — «зусилля/спрямування (arthāḥ) людини (puruṣa)», тобто – “цілі/прагнення життя людини”.

‘

(1) Кама/Kama [काम] перекладається як задоволення бажань, задоволення, бажання, чуттєве задоволення, насолода.

Це стосується не лише сексуальних бажань, а й приємність, чуттєвість, естетичного та емоційного задоволення, прагнення до краси та радості.

(2) Артха/Artha [अर्थ] перекладається як суспільне становище (корисливість), матеріальний добробут, успіх (досягнення).

Це охоплює матеріальні аспекти життя, необхідні для підтримки себе та сім’ї — процвітання, багатство та гаразд, а також досягнення соціального статусу.

‘

(3) Дхарма/Dharma [धर्म] – це одне з найскладніших для перекладу слів, але найкраще його передати як Виший Обов’язок чи Призначений Обов’язок (Alloted Duty), і як Призначення.

Також Дхарма перекладається як Вищий Закон (Вищий Порядок), справедливість (правильність / праведність), правильні дії / справедливість, закони — як космічні (“духовний шлях”), так і соціальні (“етичний шлях”).

Дхарма направляє.

‘

(4) Мокша/Moksha [मोक्ष] перекладається як Звільнення від матеріальних/відносних/обумовлених/умовних оков (пут/тенет).

Також слово ‘Мокша’ перекладають як – звільнення, визволення (“спасіння”), просвітлення … .

Це вища мета ніж Кама, Артха та навіть Дхарма, що означає звільнення від циклу Сансари (від циклу attachment & affection — прикріплення/зав’язаності та афекту/враження).

Мокша має на меті досягнення єднання з Абсолютом {вихід за межі матеріального}.

‘

Європейські традиції не мають такої чітко сформульованої системи чотирьох цілей життя як Пурушартхи, але є аналогічні основні прагнення в різних європейських філософських і культурних течіях.

‘

Антична (давньогрецька та давньоримська) традиція:

(2) Доброчесність і слава та / Virtus: Визнання, честь, досягнень, що є результатом доблесних вчинків у суспільстві, соціальний успіх (Артха).

(3) Евдемонія/Eudaimonia перекладається як “щастя”/”процвітання” – це стан людського благополуччя, що досягається через доброчесні дії та реалізацію свого потенціалу (Дхарма).

(4) Пізнання та мудрість у платонізмі та арістотелізмі — це прагнення до знання та  істини, яке дає свободу (Мокша).

(4) Атараксія/Ataraxia в епікурейській та стоїчній філософії це означало спокій – стан, до якого прагнули мудреці для досягнення внутрішнього миру (Мокша).

‘

Слов’янська/«Язичницька» традиція:

(1) Радість життя (досвід життя, святкування життя) – насолода земними радощами, продовження роду, тощо (Кама).

(2) Добробут/процвітання роду — це забезпечення достатку та добробуту сім’ї/роду, плодючості землі, матеріального благополуччя (Артха).

(3) Правда, дотримання законів і звичаїв (Гармонія Всесвіту) – життя відповідно до божих/вищих і природних/природжених законів та циклів світобудови, дотримання традицій і обрядів предків (Дхарма).

(4) Вічність і спокій, досвід предків для продовження буття і життя – безсмертя роду через потомство та збереження досвіду предків, перетинання/з’єднання “смерті”/Минулого та “продовження”/Майбутнього (Мокша).

‘

Християнська традиція:

(1) Насолода Богом і Благодать – земні задоволення є вторинні, а радість від спілкування з Богом і благодать є Вищим задоволенням (Кама).

(2) Праця та успіх – доброчесна праця, виконання зобов’язань перед громадою (оточення), створення родини для виконання свого покликання, яке дає гаразд/добро (Артха).

(3) Обов’язок перед Богом — виконання Божих заповідей (Законів Бога), слідування Божої волі, праведність, «етичні/моральні орієнтири» (Дхарма).

(4) Звільнення (“Спасіння”) як завершальна мета життя – «рятування душі та досягнення Царства Божого», тобто перехід у “вічного життя з Богом” (Мокша).

‘

Скандинавська традиція:

Кама — “Lust” (не лише сексуальне бажання, а й радість життя).
Артха — “Mætr” (шана, багатство, статус).
Дхарма — “Ørlǫg” (доля, закон, обов’язок).
Мокша — “Ragnarök” (у певному сенсі — звільнення через бій і переродження).

‘

Кельтська традиція:

Кама — “Gràdh” (любов, пристрасть).
Артха — “Treb” (добробут, домівка).
Дхарма — “Fír” (правда, чесність).
Мокша — “Avalon” (блаженність, звільнення).

‘

Сучасний матеріалістичний світогляд

(1) Гедонізм (Кама).
(2) Кар’єра (Артха).
(3) Соціальність/“етичність” (Дхарма).
(4) «Духовні» пошуки / психологічна «гармонія» (Мокша).

‘

Ці паралелі показують, що різні цивілізації та культури, попри відмінностей у формулюваннях, прагнуть до схожих фундаментальних цілей життя людини.

‘

Отже: Кама — задоволення/радість. Артха — успіх/досягнення, Дхарма — обов’язок (праведний шлях), Мокша — визволення.

Shortlink for this post:
https://uk-ua.vedavrat.org/?p=13714