Жанри театру та стилі театру.

Жанри театрального мистецтва:

Драма – один з провідних жанрів драматургії, починаючи з епохи Просвітництва, в якій зображений світ реальної людини в гострий конфліктних, але не безвихідних взаєминах з суспільством або самою людиною. З 20 сторіччя драма відрізняється серйозним змістом, відображає різні аспекти життя людей і суспільства, показує людську психологію.

Комедія – вид драми, в якій дія та характер вистави мають комічні, тобто смішні форми. Комедія, як і трагедія, родилася в Древній Греції з обрядів у честь бога Діоніса. Комедія досліджує людську природу, вириває пороки й помилки людей.

Трагедія – вид драми, який насичений пафосом трагічного, тобто викликає сприйняття глибоких страждань людей і навіть загибелі,. Основу трагедії складають гострі суспільні конфлікти, основні проблеми буття, зіткнення особистості з долею та з суспільством. Трагічна колізія часто закінчується загибеллю головного персонажу.

Трагікомедія – драматичне творіння, що має ознаки як комедії, так і трагедії. В основі її лежить відчуття відносності існуючих критеріїв життя; одна й та ж поява драматургу видиме і в комічному, і в трагічному освітленні. Характерна для 20 сторіччя.

Мелодрама – п’єса з гострим вторгненням, надмірною емоційністю, різким протиставленням добра і зла, моральною тенденцією. Вона виникла в кінці 17 сторіччя (в Європі) і поширилася в 19 сторіччі.

Фарс в театрі 19-20 сторіч – це комедія-водевіль легкого змісту з простими зовнішніми комічними прийомами.

Пародія – жанр в театрі (й на естраді) як свідома імітація в сатиричних, іронічних та гумористичних цілях з індивідуальними стилем, стереотипами речі та поведінки.

Жанр містерії – рід творів середньовічного західно-європейського містичного або релігійного театру. Часто містерії були представлені на площах міст. Релігійні сцени в них чергуються з інтермедіями.

Монодрама – драматичне творіння, виконане одним актором.

Мюзикл – музично-сценічне творіння часто комедійного характеру, в якому використовуються засоби різноманітної музики, драматичного, хореографічного чи оперного мистецтва. Жанр мюзиклу формувався в США наприкінці 19 сторіччя.

Водевіль – вид комедії з піснями та танцями. Виник у Франції, а з початку 19 сторіччя розповсюдився по Європі. Типовим творам цього жанру притаманні запальні веселощі та відображення дійсності.

Феєрія – жанр театральних вистав, у яких багато фантастичних сцен та постановочних ефектів. Виник у Італії у 17 сторіччі.

Мім – комедійний жанр в античному народному театрі, який складається з коротких, часто імпровізаційних сцен сатиричного та розважального характеру.

(Детально: https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_genres)

‘

‘

Стилі театрального мистецтва:

В театрі використовуються різні театральні стилі:

Реалізм — зображують персонажів на сцені близько до реального життя, з реалістичною режисурою і постановкою. Реалістичність була розвинута ще античними греками та середньовіччям. Філософська суть і вчення реалізму таке — предмети видимого світу існують незалежно від людського відчування. Найбільший розвій цього стилю припадає на 19 і 20 сторіччя, у мистецтві й літературі реалізм прагне до докладного опису спостережених явищ і уникання ідеалізації.

Натуралізм — зображується життя на сцені з великою увагою до деталей. Стиль оснований на спостереженні за реальним життям. Характерна була направленість на «фотографічно» точне й неупереджене зображення дійсності, насамперед «матеріально-побутове» довкілля та людські характери, показані скрізь фізіологічну природу та середовище. Натуралісти намагаються зробити твори «точними документами» дійсності, її точною «фотографією». Вони закликають не уникати малювання неприємних деталей навколишнього світу, показувати соціальне життя, відтворювати хворобливу психіку людини, також сексуальні аспекти.

Експресіонізм — анті-реалістичний стиль, що тримається на виразах людських проявів. Зовнішній вигляд людини чи обставин на сцені може бути «перекручені» і переносять глядача в нереальність, спонукаючи спостерігати сенс через свої бачення. Цей стиль – це відображення загостреного суб’єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію суспільства, знеособлення в ньому людини, на катаклізми, особливо притаманні початку 20 сторіччя.

Драматизм — драма, часто з епізодами страждань «доброго героя» від «лиходіїв». Може закінчиться щасливо, де добро перемагає обставини — людські чи природні.

Абсурдізм — як стиль показує людські спроби та прояви як нелогічні. Правдивість впереміш з хаосом і цинізмом, поєднання сутності з потребами, які управляють людством. Вважає, що намагання людини пізнати мету життя є марні, та що такого «сенсу не існує».

Модернізм — бачення мистецтва (включаючи театр), засноване на концепції домінування форми на противагу змісту. В образотворчому мистецтві представниками є абстракціоністи; у літературі — альтернативні форми; у музиці — традиційне поняття ключа та гармонії замінене на атональність.

Постмодернізм в театрі — порушує театральні жанри. Цей світоглядно-мистецький напрям в останні десятиліття 20 сторіччя змінює модернізм. Це – продукт постіндустріальної епохи, коли розпався цілісних погляд на світ, зруйнуванні системи — світоглядні, філософські, економічні, політичні.

Маріонетки — древня форма театру, де виконавці намагаються маніпулюють ляльками. Маріонетковий стиль театру має кілька варіацій.

‘

‘

|

‘

‘

Shortlink for this post:
https://uk-ua.vedavrat.org/?p=11945