Жива, Дана (Діана), Чандра (Сома) — Богиня Місяць

Чому жінки чутливі до Місяця?
Як Місяць впливає на жінок?

Як впливають ‘місячні фази’ (синодальний місяць) і
сидеричний місячний цикл (місячний рік) на жінок?

Слово “Місяць” походить від праслов’янського коріння “*měsęcь”, від котрого серед іншого пішли:
старослов’янське “мѣсѧць” (μήν {men}, σελήνη {selene}); рос. місяць; укр. місяць; болгарське “месец”; сербохорватське “мjе̏се̑ц”; словенське “mе̣̑sес”; чеське “měsíc”; словацьке “mеsiас”; польське “miesiąc”; верхньолужицьке “měsac”, ніжнолужицьке “mjаsес”.

Слово”Місяць” походить від індоєвропейського коріння *mēs– (від *mēns-), як і давньоіндійських слів mās / masa / māsas = «місяць», авестійське “mā̊,”  давньоперське māh = «місяць», перське māhyā = «в місяці», поряд з грец./іон. μείς (μηνς), лат. mēnsis = «місяць»;
які сходять до індоєвропейського коріння “*mēns-“.

Споріднені слова: литовські ‘mėnuo’ ‘mėnesis’ = «місяць», латвійське ‘mẽnesis’ = «місяць», давньопрусське ‘menins’ = «місяць», армянське ‘amis’ = «місяць», албанське ‘muai’ = «місяць», ірландське ‘mīs’ = «місяць», готське ‘mēnа’ = «місяць», mēnōþs = «місяць».

Слов’янська форма “*měsęcь” заснована на розширенні первинної назальним елементом.

‘

    Слово “Луна” походить від праслов’янського слова ‘Luna’ («відображення», «віддзеркалення» !), від якого пішли:
давньослов’янське “лѹна” (грец. σελήνη [selena]), руське “луна“, “лунить” = «кидати відблиск», українське “луна” = «відблиск», «відлуння» (!), болгарське “луна”, сербохорватське “луна”, словенське ‘luna’, чеське ‘lunа’ = «відблиск», «луна», словацьке ‘luna’, польське ‘łunа’ = «відблиск світла», «луна», полабське ‘läunа’ — «луна»; давньо-прусське ‘lаuхnо’ — «світило», латинське ‘lūnа’, етруск. losna, давньо-немецьке ‘liehsen’, грецьке ‘λύχνος’ = «світильник»; сюди ж відноситься слово «лучитися», а також давньоіндійське ‘rōсаs’ і авестійське ‘rаōčаh’ = «відблиск, блиск, світло».

‘

    Місяць як Богиня – Селена, Діана, Дана, Жива, Чандра (Сома)

Селена (грец. Σελήνη – Місяць, від слова σέλας – «світло, відблиск») – це Богиня-Мати в грецькій міфології, відома також під ім’ям Мене (Мена), сестра Геліоса і Богиня супутника Місяць.

Грецька Селена подібна слов’янським Богиням “Дана” (Вода!) І “Жива”, римської Богині “Діана”, єгипетської Богині “Ізіда”, римської Луни (Luna). Вона відповідає Грахі Чандра (Сома) в ведичний (індійської) традиції.

‘

    Жива – Сила Життя, Сила Природи

Жива (Живана, Šiwa, Živa, Živena, Żiwia, Sieba, Razivia) – слов’янська Богиня, яка втілює Життя (життєві сили), також відповідає за циклічні зміни в Природі (природні цикли).

Її ім’я означає «та, що дає Життя».
(А, відповідно, Дажбог – це «Той, хто дає Буття» !)

Живу шанують дівчата і жінки. Їй приносять вінки з квітів, молоко, мед, зерно. До неї звертаються за допомогою в шлюбі (в «коханні»), в природних гараздах (в добробуті, природному щасті).

 Згадки про Живу можна зустріти у західних і південних слов’ян; її шанували повсюдно багато тисяч років тому. Письмові згадки про Живу (Žiwa) є в «Слов’янській хроніці» Гельмольда (Німеччина, 12 сторіччя).
Про Zywye згадується в середньовічній польській хроніці (Kronika polska), опублікованій Готфрідом Ленгніхом, де сказано, що на початку літа жінки приходили в храм на горі Живець, приносили підношення і просили у Живі щасливе життя і природне здоров’я.
На Балканах теж є багато письмових згадок про богиню Šiwa.

Жива – це не тільки богиня Життя, а богиня лікування, яка пробуджує до життя, богиня природних («землеробських») циклів, богиня врожаю і достатку. Вона також дає життєві сили в Природі – рослинам, тваринам і так далі.

⚓

‘

Дана – це Стихія Води, Сила Води, Богиня Води

Дана як плодюча й родюча Стихія Вода скрізь обожувана, зокрема як моря, озера, річки, джерела, кринички, колодязі та інше.

Дана також звалася “дунай”, бо ‘дунай’ – “вода”. У “Слові о полку Ігоревім” слово дунай – це взагалі річка, вода: “На дунаї Ярославнин голос слишиться”, “Дівиці поють на дунаї”.

Ім’я Дана, ймовірно, утворилося з двох слів: ‘да’ (“вода”) і ‘на’ (“неня”, “мати”). Таким чином, Дана – це є “Вода-Мати“.

Більшість річок має ім’я з корінням “Д~н~”. Особливо багато таких річок в Україні: Дунай (Донай, Данай), Дністер (Данастер), Дніпро (Данапріс), Дін (Дон, Данаїс), Дінець.

У світі багато назв на означення ріки має корінь “дан” чи “дон”: Йордан, Ярдан (Гомерова “Одіссея”), Ерідан (Ріка життя), Ардон, Садон, Фіагдон, Гизельдон, Доніфер, Еріданус, Дон, Улдон, Родан, Дона, тощо.

Богиня Дана ушановувалася багатьма європейськими, індійськими, арійськими цивілізаціями. Серед них і відична Дану (санскр. Dānu “волога”, “потік”) – Мати Данавів. Вона тотожна українській Дані — Богині вод.

У грецькій мітології існують дани й данаїди (німфи), що ллють воду із піфосів, які ніколи не порожніють.

Кельти шанували богиню Дананн (“Tuatha de Danann”). Сучасна назва одної європейської морської країни – Данія.

Первісна індоєвропейська форма слова “Дану” та “Дана”. Це підтверджено в ведійській і давньоіранській мовах. Великі й потужні ріки були «персоніфіковані й мітифіковані». Назви того роду стрічаємо на терені як між Дунаєм і Доном, так в Західній Європі. Кельтійці принесли ці назви на Бритські острови. Римляни пізніше назвали свою твердиню над рікою Доном “Дон-кастра” — «твердиня над рікою Дон».

Давні греки (за часів перед Гомером) називали себе “данайцями” (‘Данаой’). Етимологічні словники пояснюють цю назву саме як похідну від первісного значення слова “Дана”. Ця назва означає “мешканці з-над рік”, подібно як санскритське “Данава” означало “мешканці ріки” (в данім випадку «річних духів»).

Окрім імені Дана вона мала ім’я Діва (Deva), тотожне з латинською Діаною (лат. Diana), грецькою Артемідою та Селеною, єгипетською Ізідою, відичною Чандрою / Сомою. Ефеська Діана теж представляє Стихію Води.

Значення Дани / Діани як уособлення Місяця (лат. Luna) показує зв’язок Місяця та Води. Первісна ефеська Діана (Артеміда) символізує Воду як природний матеріальний початок Творіння. Тому вона шанувалася як Діва (Deva) — «всезагальна» всесвітня Матір.

Її запозичена греками зі Скіфії (разом з Аполлоном); а згодом грецька поезія урізноманітнила традицію, отриману з півночі.

Дана відповідає молдовському/румунському та дакському імені “Дойна”, литовському імені “Дайна” (‘daina’ = “пісня”). Українське ім’я Дана зберігає праіндоєвропейське ‘Дана’ та продовжує мовну традицію з доісторичних часів.

Перші данці/танки створились під впливом стародавнього шанування природи — дерев, озер, каміння, тварин. Слово данець/танок походить від давнього та спільного для усіх європейських народів ‘dan’/‘tan’, що означало «рухатись».

Дань («танець-бій») виконують при весільному обряді, коли разом з нареченою віддають і придане. Чоловіче насіння символізує «дар» – данина. Данина кладеться у вологе жіноче лоно («лунку» / Luna). Кінь Дойни являє образність тілесних відносин між чоловіком і жінкою: прутень-кінь чоловіка входить в річку та вкидає туди данину – сім’я.

Дані приносять підношення, кидаючи коштовності у води (в річки, озера, криниці, джерела та іншу воду). Слово “данина” походить від підношень Богині Дані. Цей звичай і нині побутує в багатьох традиціях, наприклад у вигляді кидання золота та срібла (монет) у воду, щоб знову повернутися до місця. Ім’ям Дана часто називають дівчат, які народилися на свято Води або жіночий день тижня.

Дона (dona) є шанобливе звертання (а також титул) в Іспанії, Італії, Португалії, Франції: ‘doña’ [doɲa] донья, дуенья; ‘donna’ [dɔnna] донна; ‘dona’ [donɐ] дона.

Вода є Жіноче Начало, то природно Богиня Води — Дана — дає природні жіночі сили. Мітологічне вхід Сонця у світові Води символізує поєднання Чоловічого Начала та Жіночого Начала у «божественному шлюбі». Це зображено на українському прапорі, де жовта / золота смуга – це Сонце, блакитна / синя смуга – це Вода. Поєднання цих двох стихій зображено і на багатьох інших прапорах, гербах, символах.

Отже, Дана та Водана є одним з імен Богині Природи-Мати, Води-Мати, Місяця-Мати. Вода важлива для життя. Тому Богиню ушановували повсюдно, і її ім’я залишилося в Європі та Азії. Наші предки, що проживали в Причорномор’ї, шанували Дану і принесли це ім’я в інші частини Землі.

‘

Жінка = Життя. Чоловік = Буття, Існування.

Дух (грец. Πνεῦμα, лат. Spirit) і Душа (грец. Ψυχή, лат. Anima);
Рід і Природа;
Творець і Творіння (Творець і Всесвіт);
Свідомість і Матерія.

Відповідно жінки чутливі до Життя, Душі, Всесвіту, до Природи («Місяця»).
А чоловіки чутливі до Буття (Існування), до Роду, Духу, Бога/Творця, Свідомості.

‘

‘Ведаврата-TV’ — Антін Михайлович Кузнецов, 5-листопада-2018-року (рос. мовою):

Shortlink for this post:
https://uk-ua.vedavrat.org/?p=12040