Сьорен К’єркегор (Søren-Kierkegaard) —
філософ та основоположник екзистенціалізму

“The life can only be understood backward; but it must be lived forward.”
Життя може бути зрозуміле тільки «задним числом» (дивлячись назад), але його треба жити «уперед» (в майбутньому)“.
// Сорен К’єркегор

*** Серен К'єркегор філософ екзистенціалізму — The life can only be understood backward; but it must be lived forward — Soren Kierkegaard ***

  1. Три стадії людського існування

  Ключове поняття у К’єркегора – це опис трьох типів (“стадій”) людського існування. К’єркегор спочатку сформулював це у своїй книзі «Або – або» (‘Enten – Eller’ / “Either – Or”), а потім – у своїй роботі «Кінцева ненаукова післямова до книги “Філософські крихти”».

  Таким чином, К’єркегор виділяє три рівні (“стадії”) усвідомлення та існування конкретної людини:

  • Гедонічна / насолоджується (“естетична”) – заради задоволень;
  • Відповідальна або раціональна (“етична”) – заради гідності або заради розуму;
  • Духовна (релігійна) – заради Вищого (“Бога”).

Відповідно до цих стадій Сорен К’єркегор ділить людей на такі чотири види:

  1) обиватель (“громадянин”) = інстинктивний, “стадний” – людина, що живе “по долі”;
  2) людина краси (“естетик”) = людина задоволень / насолод / радості / інтересу;
  3+4) людина взаємин або пізнання (“етик”) = відповідальна (“вільна”) людина або розумна (раціональна) людина;
  5) духовна (релігійна) людина = прагне до досконалості (“вища” людина).

1) Обиватель живе так, як оточення («більшість»): він намагається пересічно працювати, створити “звичайну сім’ю”, як всі добре одягатися, говорити і так далі. Він дотримується стадного інстинкту, пливе за течією і упокорюється обставинам; він виживає. Він не думає про те, що можна щось змінити в своєму житті. Він просто не знає, що у нього є свобода вибору.

2) Людина задоволень і краси — “естетик” — знає, що у нього є якийсь вибір. Він знає, що йому не потрібно прямувати за всіма. Він вибирає і намагається жити так, щоб отримувати якомога більше задоволень, насолоди, цікавого, приємного; наприклад, йому подобається хороша їжа, вино, жінки. Він не думає ні про почуття обов’язку, ні про відповідальність. Йому не важливо “що є добре і що є погано”. Він живе “сьогоднішнім днем” і намагається насолоджуватися життям. Якщо для нього немає нічого цікавого, то йому стає нудно (“його життя порожніє”).

Людина може перейти через проживання “відчаю” на наступний рівень усвідомлення існування – на “етичну” стадію. Тоді його вчинками керує почуття відповідальності або розум.

3) Людина правил (етики і моральності) та взаємин  — відповідальний “етик” — не відчуває, що його життя “порожнє”, тобто заради задоволень. У нього розвинуте почуття відповідальності, розуміння обов’язків, моральність, бажання взаємин з іншими людьми і відповідальності за відносини. Він відрізняє “де добро і де зло”, “що таке добре і що таке погано” (що гідно і що негідно). Він вважає, що потрібно жити в шлюбі з жінкою і брати відповідальність. Йому хочеться здійснювати тільки “хороші” (порядні) вчинки і не чинити нічого “поганого” (нечесного). На цій першій “етичній” (правильній) стадії “естетична” («приємна») стадія не зникає, а в людині відбувається коливання між “естетичним” і “етичним” (між насолодами і відповідальністю).

4) Людина пізнання та раціональності (розумний “етик”) — раціональна розумна людина — не лише знає, що живе не заради задоволень і відповідає за свої відносини з іншими людьми, але свою свободу направляє на пізнання правил “добра і зла”, на пізнання закономірностей взаємин, зокрема, і законів, принципів Оточення (Всесвіту) взагалі. На розвиненій етичній стадії естетична стадія вже не відволікає.

Далі, людина може прийти до усвідомлення обмеженості як “естетичного” (той, хто насолоджується / «людина приємного»), так і “етичного” (правильного / гідного) способу життя, знову зазнавши відчай. Тоді через “фазовий перехід” в його свідомості може статися “прорив” на наступну духовну стадію.

5) Духовною людиною керує вищий і розвинений стан свідомості як Вищий Обов’язок (“Віра / Вище”), яке не підвладне ні чуттєвості (“естетика” / насолода), ні розуму (“етика” / правильність). Це є стан Знання. Досконала (духовна) людина розуміє, що він не є досконалим, але в ньому є Дух (частка Богу), який є бездоганним. Така людина знає, що потребує Вищої Сили (досвіду Сили Буття, Бога). Він знає, що Вища Сила (Вище Буття) — Бог — абсолютна і досконала.

  1. Стан “Відчаю” як причина фазового переходу свідомості людини

К’єркегор визначає роль у людському житті такого стану, як “Відчай”. Відчай як наслідок проявів “тваринної” — інстинктивної, “земної” — природи людини, одночасно є можливістю його “прориву” вгору, до вищих — розвинених, розумних — станів свідомості.

Відповідно до стадій розвитку людського існування К’єркегор надає три типи стану “Відчай”.

  (2) «Відчай можливостей» у людини, яка насолоджується (“естетичної”), пов’язано з його долею (подіями його життя, “фактичністю”) та фатумом (“детерміновістю”, визначеністю), які не відповідають його очікуванням. У своїй свідомості така людина прагне підмінити своє “Я” іншим “я”, що нібито володіє деякими “перевагами”: красою, розумом, силою або подібним. Відчай, що виникає від небажання бути самим собою (перебувати в єдності зі своїм Справжнім “Я”, зі своїм Духом), призводить до розпаду цілісності (“самості”) людини. А його окремі “естетичні” задоволення – фрагментарні, швидкоплинні, нестабільні й не надають Єдності. В результаті його “я” «розсипається в пісок миттєвостей» (а досвід проживання Чистого “Я” відсутній).

 (3+4) «Мужній відчай» відповідальної або раціональної людини виникає в результаті його бажання бути “самим собою“, домогтися безперервності “я” — через свої досягнення, управління своїм оточенням, самому вирішувати свою долю. Таке бажання – це результат власних зусиль людини досягати та пізнавати (“етичний”). У такої людини «я» – це вже не сукупність випадкових (некерованих, нераціональних) «естетичних» задоволень, а результат його власного “вільного” формування особистості. Однак, ця «самовпевненість» людини не базується на стані Знання (“Вищої Віри”) чи відданості Вищій Силі; людина вважає, що достатньо лише його власних сил для втілення “Я”; тому самовпевненість призводить до «трагічного» стану “Відчаю” через нездатність подолати власну обмеженість «піднятися до Бога» (відчувати Дух), нездатність знайти своє джерело Вищої Сили.

  (5) «Абсолютний Відчай» у духовної («релігійної») людини виникає в результаті усвідомлення власної “самотності” та єдності з Вищою Силою — з Духом / Богом.

    ««« Де “я”? Що таке “Я”? Що значить “Всесвіт”? Яка суть цього слова? Що привело мене сюди? Хто “я”? Як я опинився в цьому Світі? Чому мене не ознайомили з його Законами? Як я був втягнутий в це величезне явище, зване дійсністю? Чи є вибір? До кого я можу звернутися за допомогою? »»»   // С.К’єркегор, «Філософські крихти — крупиці мудрості», післямова.

К’єркегор писав, що Істинне Знання — Вища Віра — не є результатом засвоєння якоїсь релігійної традиції, догм чи правил, але це результат власного усвідомленого абсолютно вільного і відповідального вибору в ситуації повної Свідомості та Самотності.

  1. Страх як рушійна сила

Стан Страху виникає у людини як істоти онтологічно вільної (“духовної”, “досконалої”), але матеріальної — “тваринної”, інстинктивної, яка “виживає“, а тому смертної і «кінцевої».

Страх виникає з усвідомлення неможливості подолання смерті власного матеріального тіла, але головне – через усвідомлення ризику неправильного розпорядження власною свободою вибору, через острах неможливості “управляти своєю долею”.

Тому страх неодмінно пов’язаний із ситуацією, в якій проявляється людська свобода — Свобода Волі.

  1. Раціональність і Екзистенціалізм

На відміну від “класичного ідеалізму” Гегеля, К’єркегор наполягав на вторинності об’єктивних “логічних” навчань і на первинності суб’єктивного особистого пізнання Існування (Буття), а також усвідомленні вчинків і дій, їх результатів. У цьому сенсі К’єркегор близький до Канта, що віддає першість “чистому розуму пізнання” — безпосереднього досвіду пізнання — в його відмінності від спекулятивних «знань» чи спотвореної ненадійної інформації.

К’єркегор пише про недостатність формальних об’єктивних “універсальних етичних критеріїв” для здійснення людиною вільного суб’єктивного вибору (його роботи «Страх і трепет», «Або – або» та інші).

  1. Прихованість і внутрішність Духовного життя

Найвагоміший твір К’єркегора в контексті набуття досвіду Духа (Духовності) – це його етико-естетична робота «Або – або».

К’єркегор вважав, що Виший Дух — Бог — приходить до кожного індивіда чарівним чином, таємно (як «індивідуальне таїнство»). К’єркегор опублікував «Три дискурсу про уявні події» (вперше названий «Думки про найважливіші ситуації в людському житті» в перекладі Давида Ф. Свенсона в 1941 році) під своїм ім’ям 29 квітня, а «Етапи життя» відредаговані Хіларіусом Кнігбіндером 30 квітня 1845 року. Це продовження книги “Або – Або”, яку К’єркегор не вважав прочитаною публікою належним чином; навіть він передбачив, «що дві третини читачів книги залишать її на півдорозі, з нудьги покинуть книгу». Він знав, що він пише книги, але й гадки не мав, хто їх читає. Продажі його книг були мізерними; й у нього не було публіциста або редактора. Він писав «в темряві», так би мовити.

Потім він відправився в Берлін на короткий відпочинок. Після повернення він опублікував свої «Міркування» 1843-1844 років в одному томі «Вісімнадцять іспитів по будівництву» від 29 травня 1845 року і закінчив першу частину свого авторства з “Кінцевим ненауковим постскриптумом” в “Філософських фрагментах”. У 1851 році він далі пояснив себе в своєму “Журналі”. «Те, що я зрозумів як завдання авторства, було зроблено. Це – одна ідея наступності трактату “Або – або”,  ідея релігійності в міркуванні. Завдання зайняло мене повністю, оскільки воно зайняло мене духовно (релігійно), я зрозумів, що це авторство завершено як мій борг, і відповідальність лежить на мені.» Він порадив читачеві повільно читати його книги, а може навіть читати їх вголос, оскільки це могло б допомогти в розумінні. К’єркегор визначив цей ріст Віри як правильне рішення. К’єркегор описував Лицаря Віри (1847).

Він писав про таємниці знання Духу як Вищої Віри: «Таємниця Віри — Вищого Знання — допомагає й тимчасово, й вічно. Ви можете зберігати таємницю досвіду Духу в собі, і коли Ви сильно відчуваєте Дух, і коли Ви слабкі і не можете відчувати. Навіть коли Ви не можете говорити, у Вас все ж може бути прихований таємний досвід Духа всередині Вас.» (1847)

К’єркегор писав про внутрішнє Буття (Суть / Існування) у всіх своїх книгах. Його мета полягала в тому, щоб звільнити людину від усіх спекуляцій про Дух (Буття / Свідомість) і Бога (Творця / Силу Буття), які відбуваються в релігіях. Спотворення і спекуляції в релігіях можуть відводити від Духу і від шляху до Бога. Він пропонує використовувати свідомість і розум (розуміння), щоб припинити всі спекуляції, тому що тоді людина починає реально існувати як людина Духа — Духовна людина.

К’єркегор був проти індивідуалізму людей, які очікують любові від Бога. Перш потрібно встановитися в Бутті, стати людиною Духа. На думку К’єркегора, Церква (релігійна організація) не має доводити те чи інше вірування або захищати його. Але має допомогти людям знайти Дух в собі, відчути Буття і розвинути свою Силу віри, як відчуття досвіду того, що є Дух (Існування), є Бог (Сила Існування). Така задача є для кожної людини. Він писав про «страх божий» і «необхідність страждання» в релігії в 1839 році: «Страх, трепет і страждання – це не має бути головним мотивом у християнському чи іншому релігійному житті, оскільки основа – це Буття, Дух. Але в житті неминучі побоювання, труднощі і страждання. Це як маятникове колесо балансує в годиннику, це нестійке колесо життя … »

*** Серен К'єркегор — філософ основоположник екзистенціалізму — Søren Kierkegaard ***

  1. К’єркегор як філософ і основоположник екзистенціалізму

Серен К’єркегор – це данський філософ, засновник екзистенціалізму.

Він жив в 19-му сторіччі (1813-1855). Його дослідження засновані на працях Аристотеля, Сократа, Платона, Арістофана, також Гегеля і Канта.

Він писав у своїх філософських роботах про те, що людина живе як суб’єктивний «одиничний індивід» та зосереджував увагу на конкретній реальності людського життя, а не на об’єктивних висновках чи логічному мисленні.

К’єркегор підкреслював важливість особистого суб’єктивного вибору і важливість особистої відданості Вищій Силі — Духу / Богу.

Він писав, що в той час, як “об’єктивним вченим” здається, що вони можуть пізнати цей світ шляхом вивчення його об’єктивно, але насправді є неможливим те, щоб спостереження за виявленим зовнішнім оточенням мало змогу розкрити внутрішню Суть Всесвіту Свідомості — світу Духа / Бога.

Крім того, ключові поняття К’єркегора це є: «Істина як суб’єктність (суб’єктивність)», «дихотомія повторень», «нескінченні якісні відмінності, тобто дискримінація», «Знання (Вища Віра) як Стан».

Він опублікував “Три Висхідних Дискурси” (1843 рік) під своїм ім’ям, в яких йшлося про те, як любов приховує дещо важливе, як від вас самого, так і від інших людей. Ці три книги, опубліковані в один день, — це є приклад методу непрямого спілкування К’єркегора з читачем.

К’єркегор поставив питання: «чи може індивідуум дізнатися, чи є щось для нього “благим даром” (благом) від Бога чи ні?». І дійшов висновку: «Відповідь на це питання не залежить від того, що саме (яке явище) людина бачить, спостерігає, оцінює; але те, що вона бачить, залежить від того, як вона бачить (дивиться); і будь-яке сприйняття – це не просто отримання (“прийняття”), а суб’єктивне розкриття — розуміння, а також і розуміння (усвідомлення), і, отже, сам “спостерігач” — суб’єкт — дійсно є вирішальним».

На противагу німецькій філософії, яка прагнула до об’єктивності, К’єркегора цікавили суб’єктивний досвід Вищого — вищих станів усвідомлення — та індивідуальний рух особистості до Знання (Вищої Віри). Він дуже критично ставився до формальної, організованої державної релігії, перш за все до Церкви як організації.

К’єркегор часто (особливо в перших своїх текстах) давав різні погляди на одну й ту ж тему, влаштовуючи діалог — “діалоги із самим собою”.

Його роботи мали значний вплив на всю європейську філософію, культуру і теологію. Він є «батьком» екзистенціалізму. Він вплинув на таких авторів, як Герман Гессе, Кафка, Камю, Марсель Сартр, Борхес, Апдайк, Ауден, Урс фон Бальтазар, К.Барт, Бінсвангер, Бонгеффер, Брандес, Брюннер, Бубер, Симон де Бовуар, Вітгенштейн, Дерріда, Славой Жижек, Хайдеггер, Ібсен, Ірвін Уелш, Марсель, Мей, Персі, Оден, Рільке, Стріндберг, Тілліх, Унамуно, Франкль, Ясперс.

Søren Kierkegaard  писав на теми філософії, психології, організованої (державної) релігії, етики та моралі. Його тексти сповнені метафор, іронії і гіпербол. У літературних творах К’єркегора є роздуми про шлюб.

Життя і тексти К’єркегора – це його повстання проти клерикалізму і всього з ним пов’язаного: проти релігійного лицемірства і проти формальної обрядовості церкви.

Його психологічні дослідження вивчали емоції й почуття людей, коли люди стикались з важливим вибором в житті.

К’єркегор жив в стані творчого натхнення. Він не сумнівався у власній геніальності. Замислюючись над сенсом людського життя, К’єркегор описав картину Всесвіту, яка показує дійсність.

/// wikipedia.org/wiki/Søren_Kierkegaard

*** Серен К'єркегор Søren-Kierkegaard — філософ та основоположник екзистенціалізму ***

(Visited 88 times, 2 visits today)
0
Серен К’єркегор (Soren-Kierkegaard) – філософ та основоположник екзистенціалізму.
Антін Кузнецов: Що таке взаємини, стосунки? Кожна ситуація мого життя вказана в моєму тілі: це — відчуття, емоції, настрій, почуття Сфера взаємин — стосунків між людьми — найбільше зі всіх сфер життя людини пов'язана з нашими відчуттями у своєму тілі. Яки мої відчуття в тілі я маю...
Чому жінки чутливі до Місяця? ‘Ведаврата-TV’ Антон-Михайлович-Кузнецов.... Чому жінки чутливі до Місяця? Як Місяць впливає на жінок? Як впливають 'місячні фази' (синодальний місяць) і сидеричний місячний цикл (місячний рік) на жінок? Слово "Місяць" походить від праслов. коріння *měsęcь, від котрого в числі інш...
Чотири себе — 4 «Я». ««« 1. Спочатку Ви ставитеся до себе, як до іншого - це АнАтман — "не-Я". 2. Потім Ви ставитеся до інших, як до себе - це Каруна — "співчуття". 3. Потім Ви ставитеся до інших, як до інших - це ПраДжня  — "мудрість". 4. Нарешті, Ви стави...
? Життя – це постійний рух. Але саме куди я рухаюсь? Що таке розвиток людини?...    Моє Життя - це є мої відчуття, це є мій досвід. Моє життя - це є те, що я відчуваю, що сприймаю. Які є мої відчуття - "хороші" або "погані", таке й є моє життя. Життя живе (життя - це є Жива). І життя рухається постійно, безпе...
Свято (holiday) та культура як сукупність цінностей людства/громади. — Антін Михайлович Кузнецов, стаття+відео.... 1. «Свято» - це святий (сакральний) день чи пустий (бездіяльний) день? Свято (укр.) — Свята (біл.) — HolyDay (eng.) .. Свято - це первинний прояв культури людства. Цивілізаційний культурний сенс свята - в тому, що через свята форму...
Предки – прародичі по чоловічій лінії, пращури, прадіди, представники Родової лінії.... Предки - це батько й прадіди по чоловічій лінії, з яких виходить Рід людини — пращури, родоначальники, представники Роду Мої предки - це ті, хто був до мене. Мої предки намагаються допомогти мені як нащадку. Тому слід з повагою зверт...
Щива (Шива) — «Сивій Бог-Місяць» – Хорс. Хорс — Сивий Бог з Місяцем — Шива. ««« Хорс - це перевізник в потойбічний світ. Хорсу не можна переходити дороги. Хорсу присвячені свята, які пов'язані з Місяцем. Найголовніше свято – Народження нового Місяця – Новий рік. Місяць...
Гармонія – це баланс (рівновага) чи цілісність (єдність протилежного заради одного)?... Антон Кузнецов: Гармонія як баланс (рівновага) чи як цілісність (узгодженість, єдність заради одного) Почнемо с того, що подивимося визначення поняття гармонія в словниках та енциклопедіях. "гармонія" Гармонія (грец. Ἁρμονία): * В філ...
Що таке «гармонійні взаємини» в сім’ї / структурі / організації? Чи правильно ми розуміємо «гармонію» взагалі й «гармонічні взаємини» зокрема? Зараз гармонія, на жаль, дуже часто розуміється спотворено, як «рівність», «баланс», «рівноправність», «компроміс», «домовленість» ... Насправді, гармонія — це...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *