Перевтома школярів та низька ефективність навчання у загальних школах

Від adm-ua
*** Перевтома школярів та низька ефективність навчання у загальних школах ***

Перевтома школярів та низька ефективність навчання у загальних школах

Ефективність (“коефіцієнт користі”) навчання дітей у звичайній “загальній” школі є дуже низькою.

При цьому більшість людей помилково вважає, що учні у школах начебто “перевантажені знаннями”, насправді – кількістю уроків та домашніх завдань, і це призводить до перевтоми учнів.

Дійсно, кількість предметів (“дисциплін”) у школах варто було б зменшити. Крім того, з самого початку навчання у школі треба навчати майбутніх чоловіків та жінок окремо, також треба робити “спеціалізацію” шкільної освіти — розділення “акцентів” у навчанні та різні напрямки підготовки дітей з різними здібностями / талантами.

Насправді, низька ефективність загальношкільного навчання погана не з причини перевантаження школярів. Міф про їх “перенасичення” знаннями не відповідає реальності.

Діти молодшого та середнього шкільного віку навпаки мають неабиякий інтерес до вивчення всесвіту та високе прагнення пізнавати оточення та себе. Якщо правильно підтримувати їх зацікавленість у знаннях та пізнанні світу, то велика кількість уроків не давала б перевтоми, а навпаки – надихала б та насичувала інтерес дітей. Зокрема, існують альтернативні школи, де учні навчаються повний день, і їм вистачає сил та бажання, вони не тільки не перевтомлюються і не обтяжуються, а й не втомлюються, тому що заняття цікаві та різноманітні.

Крім того, ми ж готуємо юнаків бути дорослими та сильними чоловіками. І після навчання та отримання освіти — знань, навичок, умінь, — вони будуть працювати цілий день щодня з бажанням та натхненням. Тоді як ми можемо їм казати, що 6-8 уроків (по ¾ години) в день – є “перевтома”. Вони ж тоді ставатимуть ще більш ледачими та нездатними до творчої, сконцентрованої, наполегливої та плідної праці в своєму дорослому житті.

Адже робота – це не є тягар чи вимушені та неприємні “обов’язки перед державою”, а є джерелом для творчості та натхнення, це власна діяльність заради успіху та досягнень, це є Своя Справа, своя Майстерність.

Щоб знайти чинники “обтяженості” дітей, ми перевірили школи щодо причин «перевтоми» школярів, деякий час спостерігали за дітьми у шкільній рутині та визначили основні причини цього у “середньоосвітніх загальних школах”.

1) Навчання в школах нецікаве.

Більшість вчителів втратили вміння спілкуватися з учнями, не знають, як зацікавити їх знаннями; тому вони перетворили процес “навчання” в форму лише необхідності заучувати інформацію — “факти”, відомості — та подібну нудьгу.

Вчителі здебільшого просто примушують запам’ятовувати непотрібне, некорисне, нецікаве…  Коли вчителі щось розповідають учням, то є монотонні “доповіді”.

Саме від цієї монотонної діяльності школярі перевтомлюються.

От якби уроки та матеріали (й підручники також) були цікавими, якби процес навчання був насиченим і таким, що надихає, якби вчителі “горіли” своїми знаннями, то знання ефективно передавалися би до учнів.

2) Постійний тиск на сприйняття учнів.

Напруження та неправильні спроби налаштувати порядок та дисципліну у школі не призводять до ладу та впорядкування, але спричиняють стрес у сприйнятті, свідомості та організмі школярів.

Тиск та стреси вводять організм учня в стан постійного напруження, нещадно псують його нервову систему. Образи від інших школярів, докори від працівників школи, очікування виклику до дошки, страхи відвідування туалету, пропажі особистих речей та інше — все це складається разом і утримує шкільну дитину у стані постійної напруги та стресу. Тут і у дорослих похитнулася б нервова система (стан свідомості та сприйняття), а школярі за “навчальний день” (за половину світлового дня) стають остаточно “виснаженими”, втрачають не лише прагнення до знань, але й взагалі бажання навчатися чи щось створювати.

Це залежить від того, хто є директором конкретної школи, але у цілому тенденція загальна.

Такий тиск теж є важливим чинником перевтоми дітей у школах.

3) В школах надають перевагу формі над суттю.

Наприклад, для звичайних шкільних вчителів частіше (хоча є виключення) більш важливо наскільки чисто, акуратно та правильно “за формою” (на вимоги) виконані шкільні та домашні завдання, але не так важливі розуміння та зацікавленість дитини саме знаннями, прагнення до пізнання законів та закономірностей світу, її власне та “нешаблонне” мислення.

Ця перевага формальності над суттю напружує та втомлює учнів (хоча, звісно, викладачам так легше).

На превеликий жаль це з дитинства привчає дітей до формалізму та обмеженості, до шаблонності та недалекості.

4) Безлад у приміщеннях — безлад у просторі — безлад “у головах” (у розумах).

Галас і гамір між уроками і при відсутності працівників школи (та іноді й під час уроків) спричиняє слухове та розумове перевантаження школярів. Отримання дітьми величезного тиску як “шумового мотлоху”, так і психоемоційного тиску від інших школярів та вчителів важко “перетравлювати”. Накопичується перевантаження слухового сприйняття («шумова втома») та відчуття дійсності («емоційна втома»).

 Школи перенаселені.

5) Відсутність чергування різних видів активності, зокрема немає заміни розумового виду навчання на тілесні, і навпаки.

У школі більшість часу діти сидять нерухомо на стільцях за столами (“партами”). І це у такому віці, коли їх тілу потрібен рух та фізичні вправи, потрібне пізнання через дотики, відчуття та тілесний досвід.

Але ж навіть математиці та мові можна навчатися у рухомих вправах, вивчати це зі застосуванням тактильних, м’язових та інших тілесних методик.

Звісно, нам відомо, у школах присутні так звані уроки “фізичної культури”, але як кількість та розклад таких уроків, так і досвід та підходи вчителів спортивного виховання не задовольняють хоча б унормовані потреби у русі та тілесно-фізичному навчанні дітей.

~~~

Якщо об’єднати усі причини разом, то стають очевидними чинники перевтоми дітей у сьогоденних школах та коледжах. Зрозуміла відсутність в них бажання відвідувати школу та взагалі пізнавати світ, втрата їх натхнення та прагнення вчитися. А після “закінчення школи” вони вже не мають бажання працювати, чинити щось нове, творити..

Вже з’явилися тисячі батьків, які не хочуть такого “навчання”, від якого немає ані знань, ані перспективи для розвитку дитини. Ці батьки зрозуміли, що уроки є нудними та непотрібними. Зараз таких батьків лише 10-15%, й вони готові забрати дитину зі школи на сімейну освіту, в екстернат, на дистанційну освіту, тощо.. Ці батьки усвідомлюють, що школярі перевтомлюються у школах не з приводу кількості уроків, предметів (дисциплін) та домашніх завдань, а від приведених вище чинників.

Тобто проблема не у кількості, а у якості, у суті.  

Якщо ми правильно зрозуміємо причини, то ми зробимо правильні висновки. Ми можемо та мусимо зберегти хоча б своїх дітей, та надати їм можливість вивільнитися з кайданок “системи загальної освіти”.

// Антон Михайлович Кузнецов 

*** Навчання в школах ***

(Visited 276 times, 1 visits today)