Ілюзії у лінгвістиці з точки зору Тантра-Джйотіша, або як менше помилятися (# 9)

Ми часто не тільки живемо в ілюзіях у вигляді помилкових інтелектуальних концепцій, але навіть говоримо не те, що є насправді (не ту суть) і звиклися з цим.

в людині представником Бога, Божественним, Божою іскрою є Дух.

Наприклад, ми говоримо “потрібно знайти ‘справу до душі’…”, але ж потрібно говорити “знайти справу по моєму Духу“, тобто за моєю Суттю, моєї Сутності, моєї Місії, за моїм Призначенням, тобто близьку і рідну справу.

Або ми говоримо “я хочу в туалет” {вибачте за фізиологичність}, але я туди не хочу, мені туди треба! Як можна туди хотіти?! Це не бажання, а необхідність.

Наприклад, ми говоримо “віддав богу душу», але ж в мені як в людині представником Бога, Божественним в мені, “Божою іскрою” є не душа, а ДУХ! Мій Дух ( “свідомість”) – це Бог в мені, мій Дух веде мене до Бога, веління мого Духа ( “совість“) – це Воля БОГА. Богу не потрібна моя душа, як і моє тіло. Бог сутнісний, самий сутнісний в світобудові, тому йому потрібна моя Суть – мій ДУХ (моє “Я Істинне”).

Або ми говоримо “бажання жити”, але ж це теж не бажання, а необхідність! Я не хочу (або не завжди хочу), але я розумію / усвідомлюю, що треба жити! Я повинен жити … щоб виконати свій борг (своє призначення), щоб слідувати своїй Місії ( “бути собою”), щоб “продовжити свій Рід” (передати свої Принципи і свій Досвід своїм синам), щоб отримувати досвід ( “враження”) … мені потрібно жити!

.
 // Антон Кузнєцов (Ведаврат), «1000 і 8 записів», № 9
// Майстер і вчитель Тантра-Джйотіша

Shortlink for this post:
https://uk-ua.vedavrat.org/?p=10992