Як піклуватися про здоров’я сина та підтримувати його здібності з дитинства.

Від admin
««« Роль батька у вихованні синів сім'я — шлях принципи цінності родові традиції »»»

Здоров’я і здібності, таланти, здатності сина, починаючи з 4 років.

Для конкретної відповіді на таке питання необхідно побудувати карти народження. Але позаяк в даній ситуації її немає, то я загально відповім і роз’ясню, що говорить Джйотіш про здоров’я і виховання дітей взагалі.

Розділимо це питання на дві частини: (1) здоров’я та особистість дитини, та (2) здібності та спроможности сина чи доньки.

1. Здоров’я тіла та розуму дитини

Коли синові – 4 роки, то у нього відбувається деякий перехідний період; — він переходить з одного способу життя, пізнання та функціонування на інший. Крім того, до своїх 12 років дитина живе дитячим і не повністю самостійним життям.

Перші чотири роки, дитина живе під переважним впливом матері. В основному, це тілесне, фізичне природне життя. При цьому є щільний тілесний контакт між дитиною і матір’ю. Зокрема, мама годує його груддю (приблизно до трьох років), вона постійно піклується про нього, оберігає його. І дитині дуже потрібна мати перші 4 роки свого життя.

З 4 до 8 років дитина потроху відходить від щільного контакту і тілесної взаємодії з матір’ю. Син стає більш прив’язаним до батька, тягнеться до батька і до інших гідних авторитетних чоловіків. У цей період в дітей прокидається особистість, усвідомлення власного «я» (его). Таким чином, до 4 років малюк слабо усвідомлює себе, майже не ототожнює себе як індивідуальність, і йому було добре відчувати себе “частиною життя” матері, але тепер (приблизно з 4 років) особистість сина починає “прокидатися”, проявлятися і розвіватися. У дитини виникають більше своїх окремих бажань і потреб, власних прагнень і запитів. І тут прикладом особистості / індивідуальності для сина стає його батько;  також інші авторитетні чоловіки. Дитина починає все більше віддалятися від матері і йти за батьком. Дітям потрібна сила батька — його сила духу, захист, піклування. Дитина повинна розуміти, що знаходиться під заступництвом (покровительством) і захистом батька. І так дитина живе в періоді свого життя з 4 до 8 років, поступово відходячи від матері.

Після 8 і до 12 років, характер дитини знову починає трансформуватися в наступному етапі. Син вже намагається жити та діяти не тільки як особа під захистом і впливом батька, але вже починає відчувати і проявляти себе як більш самостійна юна людина, дитина пробує «відходити» від батьків. Син  вчиться бути та жити “сам по собі”, намагається діяти без заступництва, захисту батька. І це добре, — це необхідно дитині, щоб далі вона навчилася і вже змогла вийти у зовнішній світ і жити там самостійно. Ми, звичайно, розуміємо, що про повну відокремленість в такому віці 12 року не можлива, але проте дитина вже живе не у прихильності до матері і не під повним покровительством батька, а за традиціями (кармою) свого Роду.

Отже, якщо батьків турбує поведінка і здоров’я сина в контексті того, що він став менше  прив’язаний до матері, віддаляється від неї і намагається проявляти себе, свою індивідуальність, то це природно та нормально. Причина – в тому, що у дитини з 4 років відбуваються трансформації в тілі та розумі. У хлопчика перебудовується життя з-за усвідомлення особистості. Внаслідок цього перебудовується фізіологія та сприйняття. Батьками варто менше опікати його, більше від себе “відпускати”, щоб син вчився ставати більш самостійним і відповідальним. Не кожна мати це знає, але — дитину, особливо сина, потрібно віддавати батькові, щоб батько виховав своїх дітей, як сина, так і доньку. Варто, щоб вони — батько та син — більше часу проводили разом. Це позитивно позначиться на здоров’ї, розвитку та вихованні сина як справжнього гідного чоловіка, як представника Роду і сім’ї.

2. Здібності, спроможності, здатності дитини

Здібності дитини — це не тривіальне питання. Як ми знаємо, в минулому були династії. І індивідуальні здібності та спроможності всіх синів тоді були не дуже важливі, позаяк вони всі допомогали батьку як могли, всі вони продовжували його справу / діло, як сімейну династію. Скажімо — у пастуха сини були пастухи, у крамаря сини — крамарі, у короля сини — королі, принци тощо. Династії та подібні родові традиції підтримувалися протягом багатьох сторіч. Чому так було? Хоча люди (і сини) й тоді були різними (й у кожного була своя “карта народження”), з якимись індивідуальними здібностями, але був загальний сенс, загальна справа, єдина мета. Якщо батько йде правильним шляхом у життя, то він заслуговує авторитет і в оточуючих його людей, і у власних дітей. Тоді його сини прагнуть повторити гідний шлях батька. В ідеалі, син каже батькові: «Навчи мене того, що ти вмієш; я буду підтримувати та розвивати твою справу/діло, твій фах/професію, твої принципи та спосіб життя, твою діяльність». І це – найкраще та головне, що може батько передати своїм синам.

Таланти, спроможності, здатності дитини варто подивитися індивідуально, але в контексті принципів і цінностей його родини. Зокрема здібності можна проаналізувати по карти народження дитини. Це слід робити на особистій індивідуальній консультації.

Але головне тут – це увага, авторитет і вплив батька на своїх дітей.

Якщо батько веде гідне життя, займається сприятливим відповідним видом діяльності, і досяг у цьому успіху, то у його дітей, синів буде природне бажання піти за батьком, йти його шляхом.  І це набагато важливіше, ніж якісь особисті здібності чи якості синів. Тому вже чотирьох років сина варто налагодити такий шлях взаємин, такий спосіб використання вродженої природи дитини, щоб сини бажали піти за своїм батьком. Просто при різних особистих якостях і здатностях дітей це слід робити по-різному, але, однак, оптимально, щоб батько повів синів за собою.

/// АнтінКузнецов, магістр технічних наук

(Visited 132 times, 1 visits today)