Анімізм
Кожна річ у світі має Дух. Анімізм (від лат. ‘anima‘ — “душа”, ‘animus‘ — “дух”) — учення про те, що предмети, природні явища, тварини та люди наділені Духом та душею.
Духовне домінує над матеріальним: Дух та душа, які безтілесні та нематеріальні, існують самостійно як при житті матеріального тіла, так і після нього.
Анімізм – вірування людей, віра в Духи, Духи природи, Духи тварин, рослин і предметів, їх свідомість.
Звідси виникають шанування предків і розуміння потойбічного життя.
Анімізм тісно пов’язаний з практикою заборони на певні дії, що стосується якоїсь істоти або предмету (табу).
Анімістичні відображення:
* 1) духи померлих предків (тому анімізм нерозривно пов’язаний з шанування предків);
* 2) духи та душі живих людей;
* 3) уособлення сил природи (Духи країн, гір, лісів, океанів, рік, озер, гаїв, вітру, тощо).
Обряд поховання: правильно спрямувати в потойбічний світ (“давали речі в дорогу”), щоб душа вмерлий добралася до Світу предків і знайшла там спокій. Наявність навіть в палеоліті обряду поховання — свідчення вірувань у Дух та душу.
За думкою англійського антрополога і релігієзнавця Роберта Маретта – людина вірить в безособову Надприродну Силу, яку він відчуває. Це відчуття існування розлитої у світі безособової сили Духу, Сили Свідомості, Сили Буття, що є причиною життя, й життя людей також.
Анімізм в античності –
За античним сприйняттям анімізм відбувався як знання людей у питаннях походження людини/людей та їх виникнення.
Анімізм і сучасність –
Розташування “країни Духів” є така – частина душ в потойбічному світі насолоджується, а частина – страждає. Душі померлих можуть приходити з “царства тіней”, відвідувати живих людей під час снів, протегувати їм в земних справах.
Анімізм є знання про самостійне існування Духу та душі.
Різні фізіологічні явища — сон, стан трансу, сугестія, хвороби, непритомність, дихання, тощо — показують, що життям керують особливі Вищи Сутності, від стану яких залежить все життя, й життя людини теж. Ці Духи різної природи та якостей. Одні з них складають видимі частини / функції матерії та тіла; інші – абстрактні функції, далекі від матерії (більш нематеріальні, духовні, непроявленні). Дух конкретної людини – це є та частина його, що координує його життя – його відчуття, емоції та інше.
Етнографи зібрали великий матеріал, що характеризує уявлення про душу і потойбічний світ. Анімізм властивий всім народам. Ці уявлення містять відхід Духу померлої людини з Світу живих, її подорож в далекий “Світ мертвих”, а також описи життя, що чекає на душу в потойбічному світі. Як писав відомий дослідник первісності Едуард Тайлор (Edward Burnett Tylor): «будять в розумах поетів живі уявлення та думки про життя». Великий внесок у дослідження анімізму зробив відомий англійський етнограф і антрополог Едвард Тайлор. Він обґрунтував анімізм і виклав його у своїй праці «Первісна культура». Тайлор розглядав анімізм як основу всіх релігії та философій.
Основні положення Анімізму
Анімізм – це є ознака релігій, яка дозволяє об’єднати найрізноманітніші Духовні культури в одне єдине ціле. Тобто він пояснив розвиток пізніх та складних форм релігії з Анімізму. Основна риса Анімізму – це є асоціювання особистих якостей людей та істот, що існують в процесі життя, на не-духовні явища/предмета.
По-перше: «яка різниця між живим і мертвим тілом, яка причина сну, екстазу, хвороби і смерті?»;
по-друге: «що таке людські відображення, які з’являються уві сні?»
Ці питання до зародження уявлень про те, що у людини є Дух та душа.
Е.Тайлор у своїй праці дав визначення поняття душа — «тонкий, нематеріальне людське відображення, за своєю природою щось за зразок “повітря” чи “тіні”».
Душа здатна покидати тіло і переноситись швидко.
Дух складає причину життя і думок в тій істоті/людини, яку вона одухотворяє.
Дух нероздільно володіє волею свого “тілесного володаря”.
Дух здатен впливати на інших людей.
Анімізм як вивчення давньої духовної культури показує первісну людину як про істоту раціональну, розумну.
Анімізм має велике значення для дослідження духовних, релігійних та філософських уявлень людей: з одного боку є можливість реконструювати становлення абстрактних понять, міфів, легенд, а з іншого – розкрити розуміння навколишнього світу.
Shortlink for this post:
https://uk-ua.vedavrat.org/?p=11643