Бінарний [binary]   |   Унарний [unary]

“Бінарний“

◆ Подвійний; такий що складається з двох парних частин.

◆ Здвоєний, двочленний; такий що передбачає наявність двох компонентів.

◆ Двійковий; здатний приймати тільки одне з двох станів.

Етимологія:

Походить від латинського слова ‘binarius‘ (від латинського кореня ‘bini‘).

Пізньолатинське слово bīnārius означає «такий що складається з двох»;
латинське bīnī перекладається «пара».

“Унарний”

◆ Такий що складається з одного елементу, або включає один окремий компонент;
◆ пов’язаний з одиницею, або такий що належить до одиниці;
◆ такий що залежить від одного аргументу, тобто приймає один параметр/операнд;
◆ єдино-зв’язний, само-звернений; влаштований за типом «монади» (в філософії).

◆ Операція лише з одним операндом, або функція від однієї змінної (в математиці);
◆ функція/процедура, яка приймає лише один аргумент/параметр/операнд (в комп’ютерній науці);
◆ одиничний числівник.

Етимологія:

“унарний” / “одинарний”  =  ‘unary‘ (прикметник):
Походить від латинського слова ‘ūnus‘ (‘unus’ / ‘uno’) – “один”   +   ‘-ary’;
від праіндоєвропейського кореня ‘*oi–no-‘ — “один, унікальний”.

‘

///

‘

‘

‘

Shortlink for this post:
https://uk-ua.vedavrat.org/?p=12587