«Харчування і сироїдіння — як не зашкодити життю в соціумі та обов’язкам? Як знайти гармонію?»
Дуже часто в житті ми стикаємося з суперечностями. Але основне протиріччя, яке відчувають люди, які вивчають духовні практики, ведичні науки, або шукають знання, виникає від протиріччя між сприйняттям матеріального і духовного. Насправді це надумане протиріччя, його немає. Воно виникає тільки через те, що ми не правильно розуміємо, що ж таке матеріальне, і що таке духовне, не там їх поділяємо, не там знаходимо між ними кордони або не зовсім правильно йдемо за духовним шляхом.
Наведу два яскраві приклади таких помилок. По-перше, прийнято вважати, що якщо людина живе заради бізнесу, то він не духовний, а матеріальний. Хоча це зовсім не обов’язково. І по-друге, якщо людина пішла від життя, від матерії, від суспільства, оселилася в печері, вона автоматично усіма визнається високодуховною. Хоча і це теж не факт. Може бути тут якраз все навпаки. Може успішна в житті людина, сильний бізнесмен, є глибоко духовною людиною, а людина, що пішла від світу, живе в духовній гордині, йде помилковим шляхом. Ззовні це відрізнити практично неможливо, але є ключі, якими можна скористатися для визначення власної духовності, які допоможуть знайти шлях для себе, для свого життя.
Отже, що таке духовність? Духовність — це технології для розвитку Духа. Поки ви не отримаєте реальний досвід свого Духа, не отримаєте досвід Бога, не побачите, де у вас всередині знаходиться Дух, поки ви хоч якось не стикнетеся з Богом, вся духовна практика не матиме особливого сенсу, вона буде порожньою, формальною.
Наприклад, ви прийняли якийсь напрямок, скажімо, буддизм, ведизм, індуїзм, вайшнавізм або інше, вам дали якісь технології, ритуали, навчили вас повторювати якусь мантру по 1000 разів на день. Ви старанно повторюєте її і думаєте, що таким чином йдете до духовності. Однак, якщо при цьому ви не відчуваєте зростання сили Духа, контакту з Богом, у вас немає отримання досвіду самого Бога, його представників, як девата або божеств, значить можна робити висновок, що вся ця техніка не працює, і ви, насправді , по дорозі духовності в цьому не йдете.
Тепер розглянемо ваш конкретний приклад — сироїдіння. Якщо ви прийшли до сироїдіння інтелектуально, ви десь прочитали або почули, що це корисно, і просто прийняли цю концепцію, то у вас може бути від цього досвіду негативний результат, як для розвитку духовності, так і просто для здоров’я. Точно так само, як часто буває негативним для духовності досвід проходження вегетаріанства. Найчастіше люди відмовляються від вживання тих чи інших продуктів прийнявши інтелектом ідею про те, що «вегетаріанство — це шлях просвітлення, і духовна практика». Вони перестають їсти м’ясо, стають вегетаріанцями, але при цьому нічого не змінюється. У них немає досвіду Бога, у них немає зростання Духа, немає контакту з божественним. І навіть навпаки, від подібного «аскетизму» у людей або виникає гординя і висока зарозумілість, або вони озлоблюються від незадоволення, прихованого внутрішнього бажання того продукту, на який вони самі собі наклали заборону.
Тому неусвідомлене, зовнішнє, поверхневе вегетаріанство, як і сироїдіння, і інші подібні практики, не дає ніякого зростання духовності, і навіть шкідливо.
Як же зрозуміти, що дана практика дійсно дає зростання духовності? Якщо у вас є хоч найменший досвід Духа, то ви розумієте, що в основі всієї світобудови є глибока фундаментальна Сила. Цю Силу можна називати Бог, можна називати Дух, але ви Її повинні відчути в собі. Це найглибша Сила, вона знаходиться за межами вашого тіла, ваших думок і вчинків, це є внутрішня Сила, Сила існування.
І ось критерій: якщо якась ваша дія, ці відчуття Бога або відчуття Духа в собі підсилює, значить дана дія виконується для Духа, і це вже духовна практика. Так що, духовною практикою цілком можуть бути і вегетаріанство, і сироїдіння, якщо тільки при цьому посилюється ваш Дух, ваш зв’язок з Божественним.
Отже, виконуючи будь-які практики або аскези, необхідно звертати увагу, чи дійсно від цього посилюється ваш Дух. Якщо так, тоді вам потрібно це робити, навіть незважаючи на те, що ви втратите в чомусь іншому.
Якщо зв’язку з Божественним при виконанні певних дій ви не відчуваєте, посилення Духа немає, то немає і необхідності обмежуватися в якихось соціальних чи інших діях.
Адже є й інший шлях духовного розвитку. І він буває пов’язаний саме з якимись соціальними сферами: спілкуванням, контактами, вчинками. Можна посилювати свій Дух будучи успішним у суспільстві, робити свою справу з відчуттям сили Духа.
Прикладом тому можуть бути люди творчі: письменники, художники, або будь-яка інша людина — майстер своєї справи, той хто виражає себе зсередини. У таких людей вся їхня діяльність йде з Духа. Вони роблять свою справу, тому що просто не можуть її не робити, вона їх переповнює зсередини, вони відчувають натхнення від роботи, натхнення йде з Духа. І для них це — духовна практика, духовний розвиток.
Shortlink for this post:
https://uk-ua.vedavrat.org/?p=10103