Що нам заважає стати на шлях Призначення?

Чому ми, знаючи Головні Принципи Життя і розуміючи, що тільки через виконання свого Призначення можна бути щасливим, і знаючи також, що Призначення можна виконувати тільки через Служіння, все одно не поспішаємо комусь/чомусь служити?
Чому ми не прагнемо до Служіння (не хочемо за кимось йти)?
Що заважає нам служити і отримувати Силу Життя та Силу Існування (Буття) ?
Чому ми не бажаємо стати по-справжньому щасливими?
І чи правильно ми розуміємо суть Служіння?

Служіння — це стан, коли ми повністю віддані (віддалися) Вищій Силі, отримуємо від Неї основу, фундамент свого життя, тобто знайшли в ній джерело Сили / Щастя для себе.

Насправді, для того, щоб цього не робити (не служити, чи не віддаватися головному в своєму житті), у нас існує величезна кількість всіляких причин (“приводів“), підтверджуваних інтелектом (тобто відмовок і самовиправдань). І інтелект завжди дуже успішно «пояснює» ( «підтверджує») нам: чому Служіння — це не той шлях, по якому особисто я можу (а тим більше, повинен) йти у виконанні свого життєвого Призначення. Наприклад, прекрасними виправданнями в цьому можуть бути такі думки: «так не прийнято», «це не є неприродно в нашому суспільстві», «мене не зрозуміють» і так далі. Таких «причин» (самовиправдань) може бути нескінченна кількість. Але якщо звернути увагу на те, звідки вони приходять, стає ясно, що їх вимагає моє его (моя «особистість»), а вже на вимогу его вигадує (формулює) «пояснення» мій інтелект (мій «розум»).

Просто це моє рідне і таке «унікальне» его проявляє себе в різних видах і формах, а інтелект завжди дуже легко «пояснить» («доведе») те, на що є «замовлення», і «логічні пояснення» інтелекту будуть завжди здаватися вірними.

 // Антон Кузнецов (Ведаврат)
// Майстер і вчитель Тантра-Джйотішу

Shortlink for this post:
https://uk-ua.vedavrat.org/?p=10608