Антон Кузнецов:
Гармонія як баланс (рівновага)
vs як цілісність (узгодженість, єдність заради одного)

Почнемо с того, що подивимося визначення поняття гармонія в словниках та енциклопедіях.

“гармонія“

Гармонія (грец. Ἁρμονία):
* В філософії – узгодження — об’єднання в цілісність — різнорідних і протилежних (конфліктних) елементів;
* В естетиці – злагодженість цілого, що народжується від поєднання протилежних за якістю сутностей;
* В музиці – об’єднання і злагодженість звучання на основі закономірності, тобто виразний засіб музики, засноване на об’єднанні різних тонів / звуків в цілісне співзвуччя.

У філософії гармонія розуміється як категорія, що зображає закономірний характер, внутрішню узгодженість, цілісність, і відповідність змісту та форми.

В естетиці гармонія є поняттям, що означає впорядкованість, цілісність, різноманіття, узгодженість частин.

Автор трактату «Про світ» (I ст. до н.е.), спираючись на Геракліта, знаходив згоду протилежностей у всіх природних сутностей, в діяльності людини й в Всесвіту: ««« … природа складається з протилежностей, і з них, а не з подібного, утворює згодне (τὸ σύμφωνον – ‘consonant’ – “гармонійний”). Так, вона звела чоловіка з жінкою, поєднувала згоду з протилежних істот, а не подібних один одному істот. І мистецтво (τέχνη) наслідує природі й робить те ж саме. Живопис, змішуючи фарби, створює зображення. Музика, змішавши одночасно звуки створює єдину гармонію (ἁρμονίαν). Граматика, змішавши приголосні букви, склала з них словесне мистецтво. <…> Так і весь Всесвіт, тобто Небо й Землю й Космос в цілому впорядкувала єдина гармонія через змішання протилежних начал. »»»

Таке розуміння гармонії у греків отримало загальне поширення, особливо у піфагорійців. Наприклад, в трактаті «Арифметика» Нікомаха з Герасимом (II ст. н.е.): ««« Гармонія завжди народжується з протилежностей, адже гармонія – це єднання багатозмішаних сутностей і згоду різних. »»»

У латинській науці теж саме визначення вперше реєструється в «Арифметиці» Боеція (бл. 500 р.): ««« Все, що складається з протилежностей, пов’язане гармонією і складено з її допомогою, адже гармонія – це єднання та порозуміння суперечного й протилежного. У класичній літературі гармонія описувалася як ‘concordia discors’ – “згода суперечного“. »»»

Гармонія – об’єднання протилежної в єдине ціле, в цілісність.

Таким чином, ми бачимо, що по суті поняття “гармонія” і в філософії, і в естетиці, і в музиці, і інших сферах життя означає об’єднання різних і протилежних сутностей (частин) в єдине ціле (в цілісність), на основі закономірностей (законів і правил).

При цьому єдине ціле — цілісність гармонії — обов’язково означає, що у цій гармонійної сукупності / структури є Мета, й ця мета тільки одна. Це – Мета заради якої ця гармонійна система існує. Хто знає мету гармонійної структури / системи? Той, хто в центрі її, тобто її глава / керівник. Як мета повинна бути одна для цілісності гармонійності структури, так і центр / глава / керівник цілісної гармонійної структури повинен бути лише один.

І навпаки, якщо немає єдиної мети структури / системи чи одного глави, то структура вже не може бути єдиної, цілісної, впорядкованої, тобто не може бути гармонійною.

При цьому гармонія — гармонійна система — обов’язково існує упорядковано і на фундаменті закономірностей, тобто на основі законів і принципів. Хто знає ці закони?, чиї це правила? Це закони й принципи – того одного, хто знає Мету системи. Тобто в гармонійній системі встановлені закони й правила глави / керівника системи.

‘

Чому ж зараз багато хто вважає, що “гармонія” – це нібито баланс, рівновага (“рівність”), компроміси, домовленості, урівноваження (“противаги”), тощо?

Подивимося – яке визначення поняттям “баланс” і “рівновага” дають словники та енциклопедії.

“баланс“

Баланс – це:
• рівновага, врівноваження (фр. ‘balance’ буквально – “ваги”, від лат. ‘bilanx’ – “дві вагові чаші”). ◆
• спроби зберігати рівновагу при нестійкому положенні тіла (наприклад здійснюючи руху корпусом, руками, тощо). ◆
• коливання біля якогось середнього (“рівного”, “врівноваженого”) стану, намагаючись його підтримувати, при цьому виявляючи нестабільність і труднощі при виборі між рішення. ◆

Рівновага (баланс) – це стан системи, коли вважається, що вона знаходиться в деякому стані рівноваги, якщо одні впливу на неї компенсуються іншими впливами; це спроба утримати стійкість системи.

Баланс як механічна рівновага (статична рівновага) – це стан тіла, що знаходиться в спокої, в якому сума сил і моментів, що діють на нього, дорівнює нулю.

Баланс – це урівноваження чаш терезів.

Отже, видно, що сама суть балансу пішла від дії щодо врівноваження (противаги) двох чаш терезів, тобто означає спробу приведення до рівноваги, до рівності подвійності протилежних сил / сутностей. І, як наслідок, “рівність” в таких системах означає, що у системи немає єдиної мети (а є безліч), що не єдиного центру/глави системи, а є протиборство як мінімум двох сторін; немає цілісності й немає єдності системи, а є множинність, роз’єднаність, протиставлення, конфлікт; немає стабільності системи, а є коливання, постійна необхідність “контролю” і додавання противаг.

Далі. Точно також, якщо в системі / структурі не дві складових частини, а більше (три й так далі до нескінченності), то і тоді це ж помилкове розуміння “гармонії” як “баланс” чи “рівновага” означає спроби прийти до нестійкої рівноваги й зберігати цей нестабільний стан.

При цьому йдеться, що система / структура в статичній рівновазі або в спробі утримати його знаходиться в “стані спокою“, тобто вона не йде до Мети, вона не еволюціонує, що не рухається, тому що частини системи (елементи, учасники) зайняті безперервним контролем над рештою учасників і стараннями підтримувати рівновагу, тобто зайняті “компромісами” і “противагами”.

Більш того, балансування рівноважної системи не лише немає центру / глави, хто знає Цілі й встановив свої Закони/Принципи/Правила, а й усі учасники/елементи системи намагаються брати участь в управлінні системою. І як наслідок, немає цілісності в прийнятті рішень, а є постійні труднощі у виборі, в прийнятті рішень.

~~~

Треба для себе вирішити – що таке гармонія.

Що виберіть особисто Ви?

Ви усвідомлюєте, що гармонія – це стан цілісності й узгодженості системи / структури, єдності протилежного заради єдиного, коли у системи є одна Мета та один центр (глава / керівник), який сформував свої Принципи (закони та правила) і веде цю структуру до відомої йому Мети?

Або Вам приємніше вважати, що гармонія – це баланс, рівновага та рівність, компроміси та домовленості, урівноваження протилежного заради всіх відразу?

Ви повинні рішити це самі для себе.

/// Антін Кузнецов.

‘

‘

‘

Shortlink for this post:
https://uk-ua.vedavrat.org/?p=12149