Зелені свята — Русалії — Зелені святки

Зелені свята (Зелені святки) в Україні — це три останні дні “Зеленого Тижня” (тижня перед “Трійцею”) та три перші дні “Русального Тижня” (після “Трійці”). Це традиційне Українське свято, яке пов’язане з літом. У цей тиждень встеляли хату і сіни запашними — аїром, м’ятою, любистком, лепехою.

Старовінни обряди

Зелені свята мають стародавню (“язичницьку”) традицію. На Зелені свята мати Слава породила сина Трояна зеленню. Пізніше християнство намагалось надати їм християнський сенс. Зелені свята вшановують Сотворення Всесвіту — позаяк в цей день (сімь-з-половиной тисяч років тому) Бог сотворив Всесвіт, Землю і засіяв її зеленню.

Зелені свята розпочинали Сонячний літній Цикл свят. Це свято було відоме й в стародавній Греції, як “свято квітів”, у римлян — під назвою “русалій” (“розалій”, dies rosae, Rosalia idies violae). Як всі інші свята наших пращурів, Зелені свята базувалися на традиціях Сонячного циклу. Але окрім шанування Сонця / Дажбога й шанування Предків / Роду, Зелені свят шанують Землю — дерева та квіти. Тисячолітня традиція на Зелені свята прикрашати оселі зеленими травами, віттям пов’язана з давнім шануванням Природи та рослин, зі Святом Дерев.

Серби, греки та інші народи у дні Зелених свят збирали квіти, плели вінки й несли їх додому. Українці та інші найії, оздоблювали свої домівки зеленими гілками дерев, які несли з священного гаю, з лісу.

Стародавні українські Зелені свята за “приходом” християнство сталі “святом Трійці”, щоб надати їм християнське підґрунтя. Христянська Трійця стали відзначати на п’ятьдестий день після Пасхи.

Традиція та обрядовість Зелених свят знаменувала завершення весни і початок літа як переходу річного календарного циклу. Шанували дерев та іншу рослинність, закликали майбутньий врожай.

З вівторка/четверга відзначалися Русалії (русальні дні) — свято в пам’ять предків/роду (“пам’ять померлих”, “поминальні дні”). Русалії проводились з «ігрищами», які супроводилися піснями, танцями, грою на сопілках і бандурах. В селах прикрашали квітами колесо, а потім намагалися його запалити. Парубки ставили на вулиці дуб з лісу, вночі танцювали навколо нього, палили вогні. Колесо є символ Сонця (Сур’ї). Зелені свята — це свято пошанування не тільки Сонця, й рослин — дерев, трав, квітів. Люди шанували Природу як дерева і рослини, позаяк дерева дають плоди, з дерева робимо житло та меблі, знаряддя праці, тощо. Тому з деревами здійснювали обряди шанування, зокрема водіння тополі та куща.

Шанування дерев, священних гаїв та лісів було не тільки серед українців, а й серед інших народів світу. Дерева є представники природних сил, дерева створені Богов, як всей Всесвіт, та дерева показуть напрямок вгору — Шлях на Небо до Бога — та видображають Принцип Ієрархії. Крім того, зокрема дуб — є символ Перуна.

Шанування дерев і Природи взагалі пов’язаний з пошануванням предків та Роду. Тому Зелена Неділя має поминальні звичаї, т.зв. “Русалії”. Предки йдуть у Природу та ставлення до них “живих людей” має бути відповідним. Шанування Природи та поминальні обряди різні: жінки пишуть писанки (символ відродження Життя і Природи ) та приносять їх на місці своїх родичів; криницю квітчали, хату озеленювали, вулицю чисто прибірали; поминали предків.

“Зелена субота” — Клечана субота

Напередодні свята “Зелена субота” (Клечана субота), домівку прикрашають гілками дерев та зеленою, вселюють долівку травами.

Зокрема хату, подвір’я та господарські будівлі прикрашали зеленими гілками дерев — клечанням. Гілки встромляли в стріху, на воротах, біля вікон, на вівтарі. Підлогу/долівку встеляли запашними травами: осокою, любистком, м’ятою, пижмою, ласкавцями, лепехою.

На Рівенщині є цікава традиція ввечері проводити ритуальну вечерю з семи страв на честь Предків — «Дідів». У ритуальні страви включали капусняк, картопляна печеня, запечений макарон, налисники, вареники, каша, пиріжки з сиром, колово (від дав.-гр. κόλλυβον — «варена пшениця» з медом). Першою подавалося колово. Пеклися також ритуальні хлібці — книші. Коли хата і усе інше були замайованні, господар брав дубову гілку, ставав посередині подвіря та промовляв: «Сонце ясне, Сонце праведне, святі наші Діди-Лада, Духи лісів, вод і полів! Зустрічаємо Вас, вітаємо з літом, шануємо і запрошуємо». Після цього з книшем виходила господиня і промовляла: «Русалоньки-нявоньки, красні дівоньки, потерчата бідненькі, дітоньки маленькі! Хлопців-дівчат не займайте, жита не збивайте, по межах-суловках бігайте-грайте, ниву хороніть — просимо вас, схиляємось з киншем та квітами». Після цих ритуалів йшли в хату і сідали за традиційну вечерю.

“Зелена неділя”

У неділю вранці одружені чоловіки і жінки брали їжу та напої і йшли на кургани поминати предків, померлих родичів. На курганах розкладалася їжа, їх обсипали клечаним зіллям.

Особливо шанували старців, які жили поблизу.

Крім того, в обряди “Зеленої Недилі” входило проведення боїв та перебійців, “потіхи” з музиками. Молодь святкувала “Зелені Свята” в гаях, на вигонах.

“Водіння тополі”

У Зелені свята були звичаї, пов’язані зі священними деревами. На Лівобережжі був обряд водити тополю. Дівчата вибирали поміж себе дівчину на тополю, прикрашали її намистом, стрічками та квітами, обличчя зав’язували хусткою, й водили по селу з піснями. Кожний господар радо зустрічав процесію і, приймаючи від неї добрі побажання (головним чином, гарного врожаю), щедро обдаровував учасників. На Поліссі побутував обряд Троїцького куста, роль якого теж виконувала дівчина.

“Завивання берези”

Ще відоме завивання берези. Вранці у “Зелену Неділю” дівчата беруть харчі, закликаюь хлопців і з піснями-веснянками та гаївками йдуть у ліс чи в гай. Там грають, співають, хороводять, а потім сідають і разом їдять те, що принесли. Після цього шукають в лісі молоді берізки, що мають тонкі і довгі гілля-пруття — і з того тонкого гілля на самій березі завивають вінки, співаючи відповідних пісень: “По саду ходжу, виноград саджу. Посадивши та й поливаю. Ой, поливши та й нащіпаю. Нащіпавши, віночка зів’ю. Віночка звивши, на воду пущу: Хто вінка пійме, той мене візьме..”.

Хлопці можуть допомагати — кожний своїй дівчині — завити вінок на березі.

“Ой, зав’ю вінки та на всі святки, Ой на всі святки, на всі празники. На всі святочки, на годовії і на роковії.”

Дівчата пізнім вечором йдуть до води і пускають вінки на воду, як на Свято Купала, споглядаючи, чи швидко пливуть, чи не підуть під воду, чи не пристане до берега, тощо.

“Обряд Лялі”

Цей обряд можна досі на Волині. Проводили його в неділю або в понеділок. Дівчата збираючись до дівочого гурту приносили з собою молочні продукти. Дівчачий гурт обирав поміж себе одну дівчану — «Лялю», яку прикрашали вінком з квітів, та через плечі навхрест — гірляндами. В цей час гурт хлопців в умовленому місці плів для «лялі» — трон (зелену лавку). Дівчата супроводжували «лялю» до трону. Хлопці усаджували «Лялю» на трон і тоді утворювали два кола: внутрішнє з дівчат, зовнішнє з хлопців. Таким чином водили хороводи та співали жартівливих та весільних пісень.

Троїцькі розваги починалися з понеділка і тривали цілий тиждень. Зазвичай їх влаштовували в лісі чи в полі, на вигоні за селом. Подекуди молодіжні забави й танці проходили біля спеціальних лаштунків — ігорного дуба чи явора. Вони являли собою довгу жердину, до якої зверху горизонтально прикріплювали колесо, прикрашене квітами, гіллям, стрічками.

Зелені свята починалися з суботи і продовжувались цілий тиждень. В Зелену середу — молодиці зустрічали русалок. Зелений четвер називали “Мавський великдень”. В цей день наші предки нічого не робили, а пекли баби та паски, фарбували крашанки.

Одружені чоловіки та жінки проводили цілий день «веселощах». Молодь участі у цьому не приймала.

Закінчувалися Зелені свята — проводом русалок в понеділок, після тижня Зелених свят.

///

‘

‘

Shortlink for this post:
https://uk-ua.vedavrat.org/?p=11668