Антон Кузнєцов: Філософія життя та істина – що таке «зерно істини» і де воно? Що таке «істина»?

Що таке «зерно істини» і де воно?

Чому ми говоримо «зерно істини»?

Що таке «істина»?

Чому в ній важливе саме «зерно»?

Де знаходиться «зерно істини»?

І навіщо воно мені потрібно?

Чому ми говоримо «зерно істини»? Чи не «ствол істини», не «гілка істини», «плід істини», навіть не «корінь істини»? Адже з «кореня істини» варто було б чекати появу «дерева істини»? ..

Що найголовніше в зерні? У ньому міститься (в ньому Є) суть того, що з нього проявиться (виросте). Тобто зерно ЗНАЄ що йому робити, як йому рости, ким стати, і як йому цим стати. Зерно знає своє ПРИЗНАЧЕННЯ, свою Головну Мета. Тобто воно знає ЩО ЙОМУ РОБИТИ, знає що воно ПОВИННО робити і знає як саме робити. В цьому не тільки головна цінність і дивовижність кожного зерна, а в цьому його нескінченна Сила.

Впливає те, куди попало зерно, ( «земля») на зерно? Чи впливає оточення ( «середовище») на те, як проросте зерно (на те, наскільки воно зможе виконати своє Призначення)? Так, впливає. У «доброму грунті» (сприятливому оточенні) зерно краще зможе «прорости», йому легше і ефективніше буде здійснювати свою Мету, а в «поганому ґрунті» (несприятливому середовищі) зерно насилу проросте і не буде ефективно робити те, що воно має, а може і зовсім не проявиться (НЕ проросте) і не виконає.

Чи може те, куди попало зерно, ( «земля», середовище, матерія, що оточує) змінити суть зерна? Ні. Його Суть – тобто його Призначення, Мета, Завдання – а значить і його якості (властивості, риси, потенціал) незмінні, незалежно від навколишнього середовища. З зерна пшениці завжди виросте пшениця, а з кісточки винограду може вирости тільки виноград (або не вирости, але все одно це буде / був би виноград).

Що це означає? Це показує, що в реальності Суть ( «Сила зерна», «Знання зерна», «Призначення зерна») важливіше і сильніше форми (оточення, середовища).

Знання, що міститься в зерні, нематеріальне, це знання свого Призначення / Мета (що робити і як робити) – це просто невидима Сила, це Суть (Сутність), це Дух зерна. А навколишнє середовище ( «земля», «грунт») матеріальні. І з цього очевидна ієрархія (пріоритетність): Суть (Дух) зерна сильніше і пріоритетніше за матеріальне оточення ( «землі»), тому Дух первинний по відношенню до Матерії, і отже Чоловічий Початок (Дух, Суть, Знання) первинний по відношенню до Жіночого Початку (Форми, Матерії, Прояву, Матері-Землі). Тому з природничих Законів глава сім’ї – це Чоловік (Дух сім’ї), а його дружини і діти – це середовище сім’ї ( «тіло сім’ї», «матерія сім’ї»). Тому з природничих Принципів діти належать Батьку (бо в них міститься Дух батька, тобто насіння / зерно батька, суть Рода батька), а мати – це матерія ( «земля») для дітей, це сприятливе середовище для проростання Духа (Рода) і виконання ним свого Призначення.

Зерно показує Суть / Дух, Знання, Батька, непроявлене; і це – більш сильне, більш пріоритетне, більш ієрархічне значення, тобто первинне по відношенню до оточення, до матерії ( «матері-землі»). Тому зерно – це дуже важливий символ, знак.

«Земля» показує матерію, Мати, форму, навколишнє середовище. У цьому важливість цього символу.

А що в суті Суті? Тобто що всередині зерна? Порожнеча. Ось ця Порожнеча знає; в цій порожнечі знаходиться Знання; в цій порожнечі міститься Сила, непроявленна, нематеріальна і невидима, але вона володіє нескінченною Організуючою Силою, творчою силою. Саме цей невидимий Дух зерна називають Созідальним Розумом. Саме про цю порожнечу – яка знає, яка усвідомлює, потенційну – йдеться в східних навчаннях / філософіях. Мається на увазі Пустота / Ніщо не як «ніщо» або «щось», а як Дух, як Свідомість. Ця Сила, що міститься в зерні – вона Є, вона знає і усвідомлює, і вона володіє вищим потенціалом, це – Сила Існування, це – Сила Буття. Саме про це Поле Буття (Поле Чистого Свідомості) говорять західні і східні філософії.

З «зерном» розібралися. А що таке «істина»? Істина – це те, що дійсно ІСНУЄ, тобто реально Є; тобто «істина» – це наслідок (вираз) «існування», «буття», «природності», «єства». В українській і польській мовах це навіть повністю однокореневі слова: ‘істина’ ( «істній») і ‘істотою’ ( «істота», те що існує). Значить головна властивість істини – це прояв справжнього ( «істинного») Буття, прояв реального існування; істина – це пізнання (усвідомлене) Буття, пізнаний Дух, пізнаний Вищий Батько, пізнаний Чоловічий Початок (Поле Чистої Свідомості).

Істина може бути тільки суб’єктивною – для мене, для мого життя, для самого мого внутрішнього пізнання (моєї свідомості), а не для когось іншого зовні. Знання, отримане через відчуття (досвід, йогу), оформляється і виражається інтелектуальними концепціями і словами, але вони лише можуть бути проявом (формою) істини. І вони не рівні до істини (відчуття, йогічна досвіду), тому говорять, що “істина, виражена словами, перестає бути істиною”. Тому немає сенсу намагатися це зробити точно або ідеально, не слід витрачати багато уваги або часу на форму істини. Форма сама окреслиться в тому вигляді, який найбільш відповідає змісту (суті) для конкретної людини (для його свідомості). Важливо подбати про силу суті, про сутність.

Отже, «зерно істини» – це суть Буття, це найголовніший (найглибший і самий фундаментальний) Принцип світобудови, це Первинний Закон. Де шукати «зерно істини»? В усвідомленні Буття (Чистої Свідомості). Як це зробити? Дослідити саме Буття (Силу Існування), отримати досвід Свідомості (тобто самоусвідомлення), відчути, що Я Є. Це складно? Ні, це просто, дуже просто. Це важко? Так, це важко, тому що це – досвід (відчуття, Йога); це не можна подумати, прочитати, побачити, почути … Це потрібно пережити самому на своєму досвіді; просто подивитися всередину себе, в свою Суть, в Дух (в свій Дух або в той Дух, який мені дає існування), в свою Свідомість, в своє відчуття «Я є».

Якщо це відчуття (відчуття «Я є», відчуття Духа) вже присутня і хочеться піти далі, тоді що? Тоді можна задати собі питання «завдяки Кому / Чому я є?», «Кого подякувати за те, що я є?», І відповідь у вигляді сприйняття слід відчути, відчути, перетиснути, а не вибрати відповідь інтелектом.

 

Коментар для «астрологів»:
* Сила «Я є» (Дух) – це Граха Суря ( ‘Сила Сонця’).
* Сила «Матерії» (Оточення) – це Граха Чандра ( ‘Сила Місяця’).

// Хроніки Антона Кузнєцова, «1000 і 8 записів», № 21
// www.Vedavrat.org


Енциклопедичні довідки:

Зерно – суть, основа чого-небудь; використовується для позначення явища або факту, з якого розвиваються подальші наслідки (за аналогією з тим, як з маленького зерна розвивається ціла рослина, велика за нього у багато разів).

***

Етимологія слова «істина». Від українського ‘ïстій’, ‘íстній’ ( «істинний, існуючий, справжній»), = аналогічно староболгарському ‘іст”, ‘істов” ( «істинний, сущий», «той») і чеському ‘jistý’ ( «справжній, вірний , певний, гідний ») і польським ‘ist’, ‘isty’.

***

«Істина» походить від ‘іст” ( «справжній, істинний»), якому відповідає українське слово «істній» і пов’язане з староболгарські словами ‘іст”, ‘істов” ( «істинний, сущий»). Аналогічне походження мають слова «істота» і «існувати» (українське ‘істота’, польські ‘istota’, ‘istnieć’), що говорить про тотожність існування і істини! У польській і чеській мовах іменник «істина» був витіснений іменником «правда» (польське ‘prawda’, чеське ‘pravda’), і різне етимологічне походження слів «істина» і «правда» показує різне їх первісне значення: «правда» характеризує дії , а істина виражає існування.

***

Істина в філософії – це відображення ІСНУЮЧОЇ реальності (дійсності) в СВІДОМОСТІ людини, тобто істина – це уявлення (вираз) дійсності в розумінні (усвідомленні) людини, її поняттях, судженнях, відчуттях. Істина іноді трактується також як фундамент правди або як розуміння, перевірене досвідом (відчуттями, логічним досвідом).

Абсолютна істина – це повне, вичерпне знання. 1) Істина як знання залежить від суб’єкта (пізнає) за змістом (по Суті, по Духу), оскільки має значення, хто пізнає (яка у нього свідомість). 2) Істина як вираз існуючої дійсності ще більш залежить від суб’єкта (пізнає) за формою, тому істина вкрай суб’єктивна за формою.

***

Істина – в тому, що Буття становить основу світобудові і основу стану просвітлення (святості). // Махаріші Махеш Йоги.

***

Фундаментальні Сили життя, вибудовують світобудову, (девати / Грахи) висловлюють себе в свідомості людини у вигляді усвідомленої істини, що не вимагає доказів або аргументів. Стародавні риші (мудреці) могли звертати свою увагу всередину себе, на свою свідомість, так, що відчували істину в самих собі, як в усвідомлючих представниках Сил життя. Кожна людина може зробити те ж саме і пізнати істину. Це знання (пізнана істина) називається Веда (на санскриті або на нашій древній мові). Знання, отримане через Йогу (через пряме сприйняття, через йогічний досвід), називається Веда, і це – Істина, яка не потребує доказів або інтелектуального аналізу. Головне, що потрібно, щоб пізнати істину (Веду) – це здатність звертати увагу на свої відчуття; це лише справа розвитку уваги і пріоритетного ставлення до відчуттів. Хоча кажуть що: «очевидно, що світ об’єктивний», але не договорюють – кому це очевидно? І якщо не йдеться про те, кому “очевидний” якийсь факт / світогляд, тоді упущено знання про те, хто сприймає / усвідомлює. Але ж завжди є той-хто-пізнає, і «той хто пізнає» (суб’єкт) завжди важливіше, ніж його знання, тому що без нього ніякого Знання не буде. Як, не знаючи природу свідомості пізнати, не звертаючи уваги на його існування, на причину появи відчуттів, можна зрозуміти природу сприйманого їм світу? Тому якщо поставитися до свого внутрішнього світу, до відчуттів, як більш важливої реальності, ніж об’єктивний світ, то вийде побачити (усвідомити) Життя. Потрібно жити в світі відчуттів (досвід, Йоги), так діяти і отримувати закономірні результати. Процес пізнання складається з відчуттів. Він ближчий до пізнання, ніж Об’єкти пізнання. Без процес пізнання не буде ніяких об’єктів і об’єктивного світу. // Олег Бокачьов

(Visited 51 times, 1 visits today)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *