Що таке «гармонійні взаємини» в сім’ї / структурі / організації?

Чи правильно ми розуміємо «гармонію» взагалі й «гармонічні взаємини» зокрема?

Зараз гармонія, на жаль, дуже часто розуміється спотворено, як «рівність», «баланс», «рівноправність», «компроміс», «домовленість» … Насправді, гармонія — це зовсім інше поняття! Рівноправність і Гармонія — це несумісні, протилежні явища. Навіть в енциклопедичному словнику термін «гармонія» не має на увазі рівноправність. Гармонії без віддання спільній меті бути не може. Як у музиці при гармонії існує одна головна лінія, і все інше налаштовується і поєднується з цією однією темою, так і в сім’ї або іншій системі гармонія — це рух до єдиної мети, коли всі члени сім’ї з нею згодні, їй слідують / допомагають і живуть тільки заради неї. Саме лише така сім’я може вважатися гармонійною, тобто цілісною, єдиною, сильною, але не «рівноправною», не «збалансованою».

Причому вже не важливо — хто є головою такої цілісної сім’ї, чоловік або жінка; головне — це щоб глава сім’ї був визначений (відомий і усіма визнаний), щоб їм була встановлена ​​ієрархія у стосунках в сім’ї між кожним членом сім’ї, тобто повинно бути повне підпорядкування всіх членів сім’ї її голові. Таким чином, гармонійні взаємини в сім’ї або будь-якій структурі / організації — це такі взаємини, коли в них існує єдина Мета (вони підтримуються заради однієї мети структури / організації). Наприклад, якщо це — сім’я, то при гармонії в родині вся сім’я будується і живе заради однієї мети, яку знає глава сім’ї. У цьому випадку в такій сім’ї / структурі / організації не буде проблем — не буде суперечок або чвар, а, навпаки, взаємини всіх учасників будуть дійсно гармонійними й, навіть більш, сім’я буде дуже сильною (міцною, стабільною) і надзвичайно ефективною в досягненні Мети.

Звідси очевидно, що якщо в сім’ї є одна головна Мета, то в ній має бути й один лідер, який поведе всіх — всю родину — до цієї Мети, і він же буде нести повну відповідальність за все, що відбувається, за будь-які проблеми і їх наслідки, як і за досягнення і результати. Саме відповідальність має бути найголовнішою якістю глави сім’ї, як і будь-якого керівника / лідера.

Що ж відбувається, коли, наприклад, дві людини намагаються управляти сім’єю чи структурою (або будують стосунки «за домовленістю»)? У цьому випадку фактично за сім’ю не відповідає ніхто; і наслідки звідси виходять відповідні — з’являються проблеми й розбіжності, і коли вже трапляється «криза стосунків» і розпад сім’ї / структури, то вони обидва — «дві голови» — перекладають провину один на одного.

Отже, будувати стосунки на «принципах рівноправності» свідомо неефективно! Така сім’я буде і негармонійною (в істинному розумінні цього слова), її члени не прагнуть однієї Мети, ніхто в ній не буде нести нізащо відповідальність. Ситуація, коли «відповідають обидва», означає що, ніхто не відповідає!). Й наслідки з такого вибору побудови закономірні. Ба більше, такі стосунки, тобто такі сім’ї / структури / організації не стабільні, тобто не живуть довго …

/// Антін Михайлович Кузнецов,
/// Майстер і вчитель Тантра-Джйотішу

‘

‘

‘

Shortlink for this post:
https://uk-ua.vedavrat.org/?p=10500