Програма сучасної школи повністю орієнтована на жіноче мислення.

Від adm-ua
*** Робітник як «невільник» та працівник як «учасник команди» ***

Загальна освіта повністю орієнтована дівчат / жінок 

В педагогічних книгах та статтях багато пишуть про те, що діти є різними за вдачею, характером, темпераментом, способом засвоєння матеріалу та іншими якостями. Це так, але забувають про головне — що вони відрізняються за статевою ознакою, за статтю. Чоловіки та жінки є різними фізично, психічно та на рівні особистості. Й справа не лише у тілесній різниці.

Мислення — та інші психічні функції — чоловіків та жінок (також хлопчиків та дівчат) працюють зовсім по-різному. Звідси виходить непорозуміння між чоловіком та жінкою (“Я їй сказав, та вона не розуміє”, “Я йому казала, та він не розуміє”). З цих причин стаються також і проблеми під час навчанні у хлопців.

Хто частіше в класі погано вчився — хлопчик чи дівчинка? Як правило, в кожному класі є власний “двієчник”, і це хлопчик. Сучасне шкільне навчання цілком “жіночо-орієнтоване“. 

По-перше, вчитель-чоловік — це давно вже рідкість. Хіба що вчитель фізкультури та трудового навчання. «Вчителька початкових класів», «вчителька математики», «вчителька фізики», «вчителька хімії», тощо..

Усі дисципліни, де здебільшого має працювати розум, не лише перебувають в “жіночих руках”, але й програму складають жінки! Ви бачили методичний кабінет-«серпентарій»? Це ж є виключно жіночий склад. 

Програму середньої школи виключно та повністю орієнтовано на “дівчинковемислення, тому найчастіше погано навчаються саме хлопці. Програму побудовано на принципі “Copy-Paste”, тобто прочитай параграф та перекажи його, прочитай правило та зроби за ним вправу, подивись на зразок та зроби за ним. Це типове жіноче мислення, яке тиражує, «копіює», тобто зберігає та повторює. 

А чоловіче мислення — навпаки, генерує ідеї, створює нові дослідження і висновки, нові правила та нові зразки.

Саме тому дівчатам так легко справлятися із «вправами на завдане правило», а юнаки не бачать сенсу у цьому — вони вже засвоїли ідею, навіщо її тепер “ялозити”?

Дівчата зазвичай набагато краще відповідають біля дошки, тому що вербальні (словесні) центри в них раніше та краще сформовані. Тому цілком неправильно, коли мати каже: “наш хлопчик у два роки не розмовляє, а в сусідів дівчинка вже стільки слів знає!” — це все норма. Дівчинки й говорити починають раніше, й взагалі по природі, дівчатам легше висловлювати свої думки вголос, ніж хлопчикам. 

Хлопчикам важливо, щоб вони сказали суть, їм не треба бути багатослівними, розповідати детально, докладно. На відміну від них, дівчата часто прикрашають свої розповіді несуттєвими дрібницями, завдяки чому, звісно, радують вчителів та виглядають “більш успішними” на тлі стислих відповідей юнаків.

Коли вчителька мови перевіряє твір, на що вона, по-перше, звертає увагу? На обсяг! І якщо замість завданого мінімуму «приблизно півтори сторінки» вона побачить п’ять рядків, то навіть читати його не стане, перекреслить усе та поставить погану оцінку. А чому? 

Хлопчикам рік за роком протягом усього навчання вселяють, що нібито ідея неважлива, буцім думка не має цінності, а важливе тільки її оформлення та “копіювання” («copy-paste»). 

Ми всі знаємо про зниження оцінок «за побруднення»? Це виключно жіноче збочення вчительок. Подивіться на будь-якого майстра чи професіонала — як усе розкидано в столярній майстерні, як заляпано в студії художника, який стіл у натхненного письменника, й так далі. 

Коли юнаки створюють щось нове, їм зовсім бракує часу “розкладати по полицях”, це занадто примітивно для їх високих ідей. А в школах їм вселяють, що побруднення вище тієї думки, котру вони намагалися висловити.

Звичайно, і дівчинку потрібно вчити творчому мисленню, але саме хлопчики страждають більше від сучасної «загальної середньої освіти», коли потрібно лише засвоїти “інформацію” — лише факти, відомості, правила, а не досліджувати та здобувати знання, не мислити й думати, не творити нове.

На певному етапі у дітей переважає «наочно-образне» мислення, потім «словесно-логічне». Але на одному й тому самому етапі у юнаків та дівчат воно працює по-іншому в однакових ситуаціях. Хоча й перші, й другі використовують думки, образи, здогадки, на стадії образного мислення, але при цьому в них відрізняються способи оперування думками та образами. Наприклад, у грі дівчата можуть дві години чепурити будиночок лялькам, вигадувати меблі та змінювати вбрання (влаштовувати «кубельце»), так і не почавши суттєвих «сюжетних дій». Юнаки ж відразу переходять саме до дій. Наприклад, граючи в автівки, вони відразу ж влаштовують перегони чи штовханину або щось таке.

В кого є можливість запитати коментаря до малюнка від дівчинки та від хлопця, Ви помітите, що дівчата будуть в дрібницях розповідати про всілякі красивості (“а це у принцеси палац, тут в неї садочок, там такі квіточки, а тут живе її песик, якого звуть ..”) — довгий опис з підбиранням якостей, кольорів і так далі. Крім того, на аркуші буде чітке розподілення (вгору — вниз, небо — земля, рівні рядочки учасників чи предметів, тощо).

Юнаки будуть здебільшого виражатися звукословами та вигуками, тощо. Їм важливіше “запустити сюжет” та дії, а не промальовувати дрібниці. І в їх зошитах та на їх аркушах буде швидка «ляпанина». І коли хлопчик у першому класі приносить такий малюнок вчительці з малювання (з “дівчинковим” мисленням), а вона каже: “Петренко! Чому у тебе машина в повітрі висить? Чому у тебе чоловік не вниз ногами? Ти де-небудь бачив таку людину? А чому ти виліз за контури? Ти що, як маленький не навчився досі розфарбовувати?”.. — і клас регоче. Таким чином юнак не тільки отримав зневаження своєї ідеї та думок, свого динамічного сюжету та дії, але і був висміяний. То багато у хлопця залишиться бажання створювати в майбутньому?

Мислення чоловіків вимагає вміння досліджувати та бути новатором, йде на основі принципово інших рішень. Чоловікам потрібно “перевертати світ”. Юнаки приходять у навчання для того, щоб отримати саме знання (методи пізнання, закономірности та принципі, фундамент та закони), а не інформацію (факти та відомості, готові шаблоні схеми та форми).

Саме в початковій школі, коли у дитини формується словесно-логічне мислення, чоловіча логіка й не потрібна. Можна сказати, що у дівчаток в цьому віці мислення “словесне”, “оформлене”, “виражене” (саме вони переказують очікувані, бажані, правильні відповіді), а у хлопчиків “логічне”, “розумове”, “суттєве” – вони шукають причинно-наслідкові зв’язки між об’єктами та суть — зміст, сенс, але не завжди вміють це гарно сформулювати. 

Саме в початковій школі дітям даються готові шаблони, інформація надається в готовому вигляді, й викладачі потребують просто запам’ятовувати та видавати її. 

Це постійне “роблення за зразком” знищує прагнення до власного пізнання, самоосвіти та допитливості в початковий період навчання. Але не треба думати, що ці корисні якості — прагнення до пізнання — формуються на «порожньому місці» само при закінченні школи, а початкова школа — це нібито лише абетка і прописи. Навпаки, саме формування допитливості та самоосвіти в навчальній діяльності бажано мати як дітям, так і дорослим протягом всього життя

В додаток до того, що навчання у школі позбавлено стимулу пізнавати — проявляти ініціативу, шукати знання і власне рішення, ще й викладання побудовано саме на вербальності, в якій хлопчики цього віку не сильні; вони частіше за дівчаток відволікаються, гірше можуть формулювати свої висловлювання, тощо. 

У цьому віці юнаки мають потребу якомога більше “ставити експериментів” та пізнавати навколишнє середовище, хлопчики легше за дівчат знаходять рішення “через спроби та помилки”. Звичайно, будь-яка подібна діяльність заборонена в початковій школі. Тоді як юнакам експериментувати та пізнавати всесвіт? Рахунковими паличками чи кубиками? 

Юнаки довше за дівчат знаходяться в періоді переваги «кінестетичного каналу сприйняття» — через відчуття, особливо дотик, через тіло, особливо рухи тіла. Хлопчикам необхідно «розібрати-зібрати об’єкт» — предмет, прилад, інструмент, машину, тощо, щоб дізнатися, як це влаштовано, як та чому воно так діє.

Але інтелектуальні труднощі дітей в школі мають не лише негативні розумові наслідки, але й завдають школярам психологічних проблем. Найголовніша — змагальність, конкуренція. Навіть якщо це не «підігрівається» вчителькою, за законами розвитку групи в будь-якому класі, нехай самому дружному, є змагальність і ранги (місця) від “першого” до “останнього” у класі. Відповідно, дівчатка в цьому віці завжди й всюди займають сходинки «швидше-вище-сильніше», як і в умовах сучасної акселерації, навіть на фізкультурі, хлопчикам не завжди вдається здобути «перемогу»; практично у всіх перших класах найвищі за зростом — дівчата, а не хлопчики. Крім того, дівчинки отримують вищі місця просто за дисципліну, покірність, стриманість. 

Взагалі те, що в одному класі навчаються однолітки хлопці та дівчата разом – це вже неправильно, тому що дівчата значно випереджають хлопців у психічному розвитку та інших сферах, і ця акселерація зростає. 

Навіть вже новонароджені дівчата відрізняються від хлопців приблизно на 2-3 тижні за розвитком; з дитинства дівчинки раніше починають встановлювати «контакт очима», впізнають обличчя близьких і так далі. Звісно, пізніше ситуація зміниться – юнаки наздоганяють дівчат у навчанні, але ж свідомість не чекатиме 8-10 років. 

У дитячому садку і початковій школі вже сформовані виключно “нечоловічі”, а “жіночі” умови, в яких хлопці заздалегідь — у програшній і залежній позиції. Така ситуація, коли дівчинка публічно має свою перевагу, псує чоловічу гідність. А в школі це відбувається постійно: хлопчик не зміг вирішити задачу біля дошки, викликали завершити вирішення дівчинку; дівчинки «швидше, ліпше та акуратніше» вирішують контрольну роботу та здадуть зошити, а хлопчики будуть довго возитися; гарні та акуратні роботи дівчаток частіше виявляються на дошках пошани, тощо; хлопчики часто отримують зауваження за поведінку і неуважність, і їм наводять у приклад дівчаток; школярі-хлопчики переписують домашні завдання у відмінниць-дівчаток.

Для чоловіка життєво необхідно мати свої чоловічі досягнення, впевненість і чоловічу гідність у собі, та отримувати жіноче захоплення та увагу. Й в віці, коли в хлопчиків має формуватися чоловіча роль та поведінка, в школі вони постійно отримують (вербальні й невербальні) негативні відчуття та характеристики, що особливо важливо – у найневигіднішому порівнянні з «більш успішними та соціально схваленими» дівчатами. 

Чоловік має накопичувати досягнення та отримувати жіночу увагу, а в школі є все навпаки — хлопчикам доводять, що вони “нікчеми” на тлі головних і в усьому досконалих дівчат. Крім того, що ще провокує агресію (тож звісно, дуже кортить цих дівчат відлупцювати на перерві), це ж ще й будує невірне усвідомлення себе та неадекватну самооцінку, ослаблює майбутніх чоловіків та їх сім’ї. 

У хлопчика в школі немає реальної можливості справжніх власних досягнень. Хлопчику бракує дозволених спроможностей творчістю чи діями досягти успіху

Більш того, що все це будується в його внутрішніх відчуттях та свідомості, а юнак не може це висловити. Тому хлопчик пізніше буде шукати де та чим проявити свою чоловічу роль і поведінку (маскулінність). Помилкові спроби цього — куріння, вживання алкоголю, агресія, дитяча злочинність і так далі.

Таким чином, сучасна загальна «середня» школа повністю орієнтована на дівчат, на жіноче мислення, на формальність, копіювання інформації та підтримання форматів.  Ми маємо це виправити щонайшвидше. 

~~~ 

(Visited 183 times, 1 visits today)